І я про "Левіафан". По пунктах, коротко.

1. Якби це кіно показали в Україні до 29 листопада 2013 року включно, моя особиста реакція на фільм виробництва Росії була в в принципі інакшою. Тією, на яку розраховували творці.

2. Бухають знатно і натуралістично. Сцени фінальних запоїв - один в один Кокотюха зразка якогось там 2006 року. Але бажання повторити не виникало, бо не знаю навіть, скільки коштує зараз водка, і це від осені 2007 року.

3. Матюкаються люди обох статей при дітях, але все це є і в Україні.

4. Все, що показано, не дивує, бо навіть у межах Києва є, згадайте вчительку з Печерська. До чого тут загадочная русская душа?

5. Відкриття не відбулося, що прогнозовано, бо сюжет же відомий давно. Але цікаво інше: подібні фільми в СРСР стали на конвеєр всередині перестройки. І розвалили СРСР в середньостроковій перспективі зсередини.

Висновок: хай вони знімають про себе такого поболє. Може, скорше гавкнуть де-юре, а не де-факто.