«Гайдамаки» оспівують і надихають укропів

Відомий в Україні та за її межами гурт «Гайдамаки» - сучасна музична формація європейського рівня. Має власне альтернативне обличчя, живу основу українського фольку, чіткий соціальний меседж, що формує команда освічених музикантів високого рівня. Інтелектуальна етно-система, що є світовим прикладом яскравої rock та world music культури, синтезом сучасного року, дабу, панку і ска, глибинних скарбів української та балканської музики.

Гурт, сформований у часи глобальних історичних змін та становлення української національної свідомості, вийшов з андеграунду у вітчизняну музичну еліту та закордонну діаспору – йому аплодує Європа, Канада, США. Гайдамацька аудиторія зросла від перехожих на вулицях Берліну до багатотисячних майданчиків найбільших фестивалів світу: Lowlands, Sziget, Mundial, Przystanek Woodstock. Альбоми гурту виходять в Україні, Англії, Польщі, Німеччині, Чехії, Словаччині на одному з чотирьох мейджорів ЕМІ та на найкращому лейблі світу за версією WOMEX – німецькому рекордингу Eastblok. Концертна діяльність поєднує Чорне море та Норвезьке, країни балтійські та романо-германські, розуми та ідеї людей усього світу.

Отак без зайвої скромності, але і без грана перебільшення представляють «Гайдамаки» власний творчий колектив на своїх сторінках у соціальній мережі. Очолює цей Козак-Рок гурт його засновник, чудовий український музикант, вокаліст і автор текстів Олександр Ярмола. Хочу не лише поділитися враженнями про цей колектив, а й надати можливість читачам самим послухати його виступи. Пропоную вашій увазі півгодинний концерт «Гайдамаків» на на столичному Майдані. 

Із лицарською звитягою, яка завжди була притаманна українському козацтву, співаки й музиканти цього патріотичного гурту виборювали нашу свободу на Майдані, а тепер підіймають бойовий дух воїнів на передовій у зоні АТО, дошкульними коломийками висміюють агресорів-москалів, перераховують кошти від своїх благодійних виступів на потреби армії, закликають безпам’ятних Іванів не спати, а рятувати й розбудовувати рідну Україну.

Наша буремна доба ознаменувалася тим, що українці залюбки й масово стали  укропами. Появі цього неологізму вони завдячують російським ватникам, що анексували Крим, а тепер ведуть війну на Донбасі, та сепаратистам-колорадам. Саме вони й прозвали українців із проєвропейськими настроями украми, або ж укропами. Із притаманним нашому народу гумором ці прізвиська стали сприйматися не образливим, а навпаки – такими, що викликають гордість. Тож можна сказати, що тепер на славетних козацьких традиціях народилася й згуртувалася нація укропів. За словами Президента України Петра Порошенка, слово «укроп» сьогодні стало символом незламності українського духу. Не дивно, що й «Гайдамаки» одними з перших назвали себе укропами.

А ще вони щедро сіють в Україні та світі свій «Укроп». Таку назву має їхня нова пісня на слова українського військовослужбовця, учасника АТО Олександра Ткачука. Він розповідає: «Слова пісні почали народжуватися цієї осені в окопах. В той момент бракувало піднесення й мотивації. Тому захотілося створити пісню, яка б піднімала бойовий дух і давала зрозуміти - хто такі українці і чому вони мають перемогти». Пісня й кліп «Укроп» – це соціальний портрет сучасних українців. В них представлено багато героїв різного віку і соціального статусу. Це сучасна історія великої перемоги завдяки маленькому вкладу кожного українця. В нім немає жодної ноти печалі чи оплакування багатостраждальності українців. Натомість – це згусток позитиву». На цій основі «Гайдамаки» створили енергетичну й позитивну музику в жанрі козацького рок-фольку, яка заряджає укропів вірою в перемогу. Пісня «Укроп» тут.

Для бажаючих розучити цю пісню наведу її повний текст.

Укроп - це маленький хлопчик,
Що носить коротенький чубчик
і мріє про мир у домі, А як треба, то стане в окоп в обороні.
Укроп - це школярка юна
Окутана стягом жовтоблакитиним.
Горять у неї очі ,
Як плете маскувальну сітку до ночі.

Приспів
Укроп - це ти , укроп це я,
Україна - укропів земля.
Укроп всіяний по полю
Бореться за свободу і волю.
Укроп - це лагідна мати,
що молиться до світання.
Укроп - це батько суворий, що
є патріотом рідного краю.
Укроп - це бабуся старенька,
Що в’яже панчохи захиснику,
Укроп - це дідо сивенький,
Збирає вояці сальця й часнику

Приспів
Укроп - це ти , укроп це я,
Україна - укропів земля.
Укроп всіяний по полю,
Укроп бореться за волю.
Укроп - це ти, укроп це я,
Україна - укропів земля.
Укроп всіяний по полю,
Укроп бореться за волю.
Укроп - це кіборг залізний,
Укроп - це козак вольовий,
Тікай, враже-сєпар, допоки не пізно,
Ховайся, москалю, допоки живий.
Укроп голови не схилить
І навіть вистоїть смерч.
Укроп градом накриє,
А він всеодно підійме свій меч.

Приспів
Укроп - це ти, укроп це я,
Україна - укропів земля.
Укроп всіяний по полю,
Укроп бореться за волю.
Укроп - це ти , укроп це я,
Україна - укропів земля.
Укроп всіяний по полю,
Укроп бореться за волю.
Укроп - то народ єдиний,
Укроп - то народ міцний,
Укроп ніколи не згине,
Укроп вічно живий.
Укроп-то народ єдиний,
Укроп - то народ міцний.
Укроп ніколи не згине,
Укроп вічно живий.

Приспів
Укроп - це ти , укроп це я,
Україна - укропів земля.
Укроп всіяний по полю,
Укроп бореться за волю.
Укроп - це ти , укроп це я,
Україна - укропів земля.
Укроп всіяний по полю,
Укроп бореться за волю.

Кажуть, що для народження легенди потрібні двоє: лицар і трубадур. Лицарі Майдану зробили свою справу, тепер – час трубадурам оспівати їх подвиг. У буремні дні єврореволюції проти насилля й несправедливості повстали Герої Небесної сотні. Вони віддали своє життя заради нової України. Саме цим лицарям присвятили «Гайдамаки» пісню «Дерев’яні щити».

Та Майдан не закінчився. Ще не виконані принципові вимоги: люстрація, подолання корупції, покарання винних у злочинах проти мирних людей, європейська інтеграція. Тепер до тих всіх питань додалася війна, розв'язана на нашій землі. Майдан тепер продовжується на сході країни. Жертви, на які йдуть наші бійці та мирні люди у зоні конфлікту, незрівнянно більші, ніж могли собі уявити ще рік тому активісти Майдану. Не забуваймо про тих, хто зараз на передовій, закликає своєю піснею «Нашим пацанам» гурт «Гайдамаки». Музиканти самі побували в зоні АТО і склали там цю пісню. Вони вважають, що найдоцільніше звертатися до наших бійців без зайвого пафосу, називаючи їх просто «нашими пацанами». Слова й музика пісні Василя Мельниковича. «Нашим пацанам» тут.
Співають нині «Гайдамаки» із друзями ще й таке: «Сепаратисте! Смерть твоя близько!». Ця пісня про війну має назву «Аркана!» — саме так колись називали бойовий танок опришків. На думку музикантів, це меседж до тих, хто приніс війну в нашу Україну, від об’єднаних патріотично-творчих сил: гурту «Гайдамаки», польського ді-джея Кай Каславінієрі, співачки Тані Гаврилюк із гурту «Дах Дотерз» та завзятого журналіста Богдана Кутєпова. «Аркана!» тут.

Цікаво послухати у виконанні «Гайдамаків» і «Коломийки для москалів», які написав Василь Мельникович.

Маєм Київ ми столицю,
Україну Мати,
І не треба, москалі,
Нам тут заважати.

Більш як за двадцять років свого існування «Гайдамаки» випустили чимало альбомів із своїми піснями, та особливо популярною стала їхня добірка «Годі спати!». Тут вони ще раз довели, що український рок щирий, патріотичний, потужний і максимально драйвовий. А назвали так свій альбом неспроста. За словами Олександра Ярмоли, це «альбом-заклик, альбом-виклик, альбом-одкровення». Це звернення одночасно і до влади, і до людей із закликом не спати, будувати краще майбутнє. А назву альбому дала пісня «Годі, спати!».

Заголовну пісню альбому написав Сергій Кузьмінський ще у 1990-х роках, але відтоді в Україні так нічого й не змінилося. Тож актуальними залишаються слова пісні й нині.

Він виріс розумний, красивий і гарний,
Готовий на подвиг і просто на працю,
І став чекати коли Батьківщина
Його згадає і покличе – "Івасю!"
Чи може розумних тепер не треба?
Чи може сила ніц не варта?
Лежить Іван, плює у небо, від Паски до Різдва,
Від Різдва до Восьме марта.

Приспів:
Гей, Іване, годі спати,
Гей, Іване, Україну рятувати... Гей, Іване, годі спати,
Гей, Іване, Україну рятувати
Випало тобі.

Не оминають своєю увагою «Гайдамаки» і вікопомні історичні події, роки лихоліття та бід, завданих комуністичною імперією. В дусі традиційних різдвяних колядок звучить у їхньому виконанні пісня «Сумний святий вечір» тут.

Сумний Святий Вечір в 46-ім році,
По всій нашій Україні плач на кожнім кроці.
Сіли вечеряти, а діти питають:
Мамо, мамо, де наш тато? Чом не вечеряють?
Тато на чужині за синами плаче,
Мав він їх як трьох соколів, більше не побачить.
Один син у Сибіру, другий у Берліні,
Третій пішов у Бандери? щоб служити Україні.

Історія й сьогодення постійно перегукуються у творчості гурту. Відеокліп пісні «Загін не помітив утрати бійця», написаної Сашком Ярмолою, ілюстрований кадрами з Майдану, бо вийшов ще до початку російської агресії. Але сприймається вона так, ніби йдеться про наші дні. Пісня  тут.

Заки ллється кров, не складеться зброя,
Житимуть в піснях молоді герої!
В битві за Свободу не буде кінця!
Загін не помітив втрати бійця!

Хочу ще додати до цієї пісеннолї добірки мені одну з найкращих пісень у виконанні «Гайдамаків» - «Меч Арея». Написав її 40-річний черкащанин співак, музикант, композитор і поет Василь Лютий (він же Живосил Лютич). Саме ця його пісня зазнала найбільшої популярності.

Гуркоче грім в ковальні Бога, стоять вої с кісьми до плеч.
Рука зсивілого Сварога кує Арею моцний меч.
І ось знаряддя вже готове, відблиснув меч в люстрі небес.
Меча окропила Покрова, а Рід нарік його Чар-Кес.

REF:
На позір Перунова Полка Піднімає меч Ареєва рука.
На могутній дух, на захист нам, На погибель злим, підступним ворогам.
Гримне небо і тремтить земля – Меч Арея Русь з неволі визволя.
На Вкраїні хай пощезне враг, Меч Арея поверне нам рідний стяг.

Чар-Кес - чарівний меч Арея тримали Тур і Святослав,
Не раз Аратту і Борею, і Русь він щиро захищав.
Тримав Гатило - Богом даний, тримали витязі- князі,
Тримали лицарі-гетьмани, а зараз він в твоїй руці.

А наостанок хочу знову повернутися до пісні й кліпу «Укроп» у виконанні «Гайдамаків». Є там чудовий хлопчик-укропчик із козацьким оселедцем. Хтось із коментаторів пізнав у ньому свого знайомого Сашка. Інші пишуть, що й своїм пацанчикам, коли підростуть, такі ж чуби дозволять носити. Тож, схоже, що козацькому-укропському роду не буде переводу.