На війні не завжди болить.

Мабуть, передбачаючи наперед наші негаразди, Господь дарував нам гормон під назвою адреналін. Ця штука дивно на людей діє: когось пригнічує, когось, навпаки, звеселяє і бадьорить. Мізки прочищає (у мене так буває), робить картину навколишнього світу чіткішою, обриси предметів загострює.

Першу свою порцію адреналіну тут я схопила, коли хлопці підірвались на вибухівці, яку майстрували у підсобці. Почула вибух і не тямлячи себе рвонула на звук. А від сарайчиків уже кричали "Лікаря!" Чогось , біжучи, подумала, що саме так кричали у юрмі на Майдані, але під час відстрілів людей вже не кричали... І прийшов спокій: значить, це не напад, і все буде добре.

Хлопців таки добряче посікло осколками. Кинулась до Семена, він найстрашніше виглядав, бо дрібні шматки металу посікли йому обличчя. 
Гадала, що бігла у паніці, і раптом відчула у своїх руках аптечку. Схопила таки! Спрацювало!

Побачила, що хлопці в шоці. Вдихнула і вже спокійно почала обробляти рани на обличчі Семена. Я не знаю, що примовляла, але він і досі приходить привітатись, коли повертається на базу з чергового розвідницького виїзду.

- Потерпи, Семенчику, я обережно! - намагалась кров і бруд якнайлагідніше стрерти стерильною серветкою, намоченою у "перекис водню" - отут саме заживе, а тут пару шовчиків доведеться накласти.

- Та мені не болить, пані Алло! 

Потім я дізналась, що при пораненні і справді не відразу болить. Тому-то наші й відмовляються їхати з передка у госпіталь, чи на базу. Так з пов"язками й повертаються в бій. Хіба поранення важке...

Болить пізніше, коли відходить адреналін. І тоді потрібна вся воля, аби не кричати й не кликати медсестричку зі знеболювальним. Але правосєки й тут якісь чудні, наче адреналін їх не попускає. Хорват, наприклад, поранений у час найзапекліших літніх боїв створив у Мєчнікова "групу анонімних поранених". Кажуть, весь персонал кишки надривав, коли вони на каталках збирались у холі:

- Мене звати Хорват. Я - поранений, - звітували на манер анонімних алкоголіків.

Такі історії з болем фізичним.

З душевним тільки складніше...