№2 про засідання Національної ради реформ. Цей пост буде про об’єктивну картинку, без оціночних суджень. Суб’єктивні оцінки будуть у наступному пості: вважаю правильним розділити.

Власне, всі телеканали показали якусь картинку, бо камер було більше десятка. Тому описувати інтер’єр немає потреби. Після розлогих вступних слів Президента, Прем’єр-міністра та Голови Верховної Ради журналісти пішли, і почалася робота. Засідання тривало десь дві з половиною години, бо далі мав бути інший захід (попереднє, перше засідання було набагато тривалішим), тому встигли розглянути не всі питання. Президент запевнив, що наступне буде за два тижні, аби надолужити. Важливою особливістю засідання була участь голів всіх фракцій: власне, саме для того й існує ця Рада як комунікаційний майданчик усіх гілок влади. Коли йшлося про необхідність скорішого прийняття того або іншого реформаторського закону, представники партій мали прямо і відверто висловити свою позицію на підтримку або проти. Присутність Ляшка створювала певне пожвавлення, але я про це тут не буду писати.

Що було цікавого у вступних словах? Президент ще раз наголосив на тому, що війна не дозволяє відкладати реформи. Насмішило, що він згадав метафору «різати собачці хвостик по частинках, щоб не було так боляче», яку я використовую майже у кожному своєму виступі як образ повільних, несміливих реформ.

Президент підкреслив, що лише зараз склалися політичні умови для реформ: новий парламент та новий уряд. Наголосив на особливій важливості судової реформи: «Судова система — це скеля, об яку розбиваються наші зусилля». Наполягав на пришвидшенні дій із судової реформи, скасування недоторканості, застосування «гільйотини» у державній регуляторній політиці. Згадав, як депутати «погарячкували» з обмеженням заробітної плати керівників державних підприємств (справді, не може отримувати 5000 гривень людина, що керує підприємством з оборотом десятки і сотні мільйонів). Серед пріоритетів назвав відкриття порталу для петицій громадян на кшталт американського, відкриття державних реєстрів власності, прозорі державні закупівлі.

Яценюк у вступному слові наголосив на успішному проведенні податкової реформи (що я заперечив у своєму виступі наприкінці засідання), звернув увагу на те, що державний борг не зріс, та назвав серед пріоритетів реформу ринку газу (нарешті).

Гройсман у короткому слові чітко заявив, що у нас на реформи є один рік чи навіть менше.

Першим питанням порядку денного був статус виконання рішень першого засідання (24 грудня). Dmytro Shymkiv коротко повідомив, що президент підписав указ про «Стратегію 2020», оголошений конкурс на керівника Проектного офісу реформ (дивіться умови у мене на стіні вчора), який фінансуватиме ЄБРР. Повідомив про стан реформи державної служби (детальніше у моєму попередньому пості).

Далі директор Урядового офісу з євроінтеграції Наталія Гнидюк повідомила про імплементацію численних нормативних документів з євроінтеграції. Найцікавіші речі там пов’язані з уніфікацією стандартів, але про це публіці вже відомо. Найближчим часом будуть два важливі візити: 19 лютого прибуває голова Єврокомісії Ж.-К.Юнкер (простою мовою «прем’єр-міністр Європи»). 23 березня приїде делегація для перевірки впровадження договору про асоціацію.

Жваво відбувалося обговорення реформи правоохоронних органів. Арсен Аваков стисло виклав основні тези, вже давно відомі. Пожвавлення викликала лише обіцянка найближчим часом закрити МРЕО.

Набагато цікавішим був виступ першої заступниці міністра Екатерина Згуладзе, яка розповіла про принципи нової патрульної служби. Чудовий виступ Еки містив такі тези:

— в Україні ніхто нікому не вірить, і тому починати треба з повернення довіри;

— патрульна поліція — це абсолютно нова структура, що не має нічого спільного зі старим;

— патрульна поліція привносить в життя громадян суб’єктивне відчуття захищеності, а це важливіше, ніж об’єктивний кримінальний стан;

— до патрульної служби йде дуже багато людей з вищою освітою, що вже мають хорошу роботу, але готові її покинути з патріотичних міркувань;

— п’ять основних правил створення патрульної служби:
1. Вільна можливість піти на службу: міняємо правила гри, корупції нема
2. Електронні тести: жодної суб’єктивності
3. Вчити по-новому
4. Електронні іспити
5. Правильна тактична підготовка

Принаймні 2, а краще 4 міста-мільйонники будуть охоплені у 2015 році, заявила Ека.

Далі Олексій Філатов, заступник глави адміністрації президента, коротко доповів по судовій реформі. Це окрема надзвичайно важлива тема, тому про неї і писатиму окремо. Виникла досить тривала суперечка між двома «таборами»: робити судову реформу якнайскоріше, бо народ негайно вимагає відновлення справедливості, чи робити її правильніше, бо помилки дорого коштуватимуть. Інтенсивна торгівля за строк розгляду 300-сторінкового законопроекту завершилася встановленням досить стислого терміну. Єгор Соболєв не пропустив шанс згадати про суддів, які нахабно оформили мільйонні «подарунки». Всі погодилися, що суддівський корпус випробовує терпіння народу.

Міністр юстиції Павло Петренко доповів про стан справ з антикорупційної реформи. Основна увага була приділена законові «Про запобігання корупції» (набирає чинності 26 квітня) та нормативним актам, що з нього випливають. Всі з нетерпінням чекали виступу Рефата Чубарова, голови конкурсної комісії з обрання керівника Антикорупційного бюро: хто ж ця людина, яка почне всіх саджати? Рефат Абдурахманович на тиск не піддався, сказавши, що 10 лютого останній день подання заявок, а далі негайно і без зволікання, але без зайвого поспіху всі вони будуть розглянуті.

Нагадую, цей пост №2 про об’єктивну картинку. Суб’єктивні оцінки будуть далі.