Російські засоби масової інформації, виховані на зовнішній і внутрішній цензурах, почали розігрувати карту спадкоємця Путіна. Без “добра” з боку Кремля цього би не сталося. Одночасно з’явилися повідомлення про таку собі Катю, яку вважають донькою Путіна, хоча раніше ці дані були засекречені й не підлягали публікації в Росії.

З одного боку, зрозуміло, що Путін таким чином хоче вивідати, хто з реальних претендентів на президентське крісло висловить своє невдоволення. З іншого боку, йому потрібна надійна людина, яка би стала розпорядником його багатомільярдних коштів.

Важко спрогнозувати, чи Путін наважиться оголосити доньку своєю правонаступницею, як це свого часу зробив Єльцин стосовно нього. Хоча рейтинг Путіна невимовно високий, але в Росії наразі відсутні азійські традиції правонаступництва. Крім того, своїх диктаторських можливостей Путін ще не вичерпав і піку в політичній кар’єрі, за його уявленнями, ще не досягнув.

З’ява Катерини на світ Божий потрібна ще й тому, аби навколо неї згуртувався клан керівних діячів Росії на кшталт нинішнього міністра внутрішніх справ. У разі форс-мажорних обставин ця кліка може перебрати на себе всю повноту влади. Путін уже зараз не довіряє армії, а тому створює 300-тисячну Національну гвардію, підпорядковану йому.

Прибравши дружину з політичної арени, Путін, можливо, не довіряє доньці, пам’ятаючи про сумний досвід доньки Сталіна. Зрештою, вся ця інформаційна катавасія навколо доньки Путіна може бути звичайною забавкою диктатора, якому нудно жити в цьому прагматичному світі.