Коли почались активні миротворчі рухи Меркель та Олланда, ми з групою були якраз у Грузії, просякнутій завдяки Україні ефектом дежавю. Зовсім по-іншому цього разу виглядали навіть ті речі, на які ще кілька років тому я просто не звертала уваги.

Місце на трасі в десятках кількометрів від Тбілісі, куди дійшли у 2008-му російські танки. Подумалось: що мали відчувати тоді ті, хто приймав рішення в Тбілісі? І якби почували наші нинішні керманичі, якби російські танки наближались десь до Борисполя?

По-новому оцінила сучасні казарми грузинської армії вздовж дороги, на які тоді накинулась російські військові, на камеру дивуючись комфортними (чи просто людськими) умовами, і виносячи все, що погано і не дуже лежало. Кажуть, хтось з росіян навіть унітаз захопив і причепив до танку, а потім розповідав, що привіз його з собою з Росії.

По-новому оцінила і відстані. Якщо у нас конфлікт "десь там далеко на Сході", то з Південної Осетії до Тбілісі напряму менше години їзди, і увечері з окупованої території можна бачити вогні грузинської столиці.

Але найцікавіше було почути від грузин, які тоді перебували при владі і так чи інакше були причетні до прийняття рішень, як саме закінчилась так звана п'ятиденна війна з Росією. Ні, на їхню думку вона закінчилась зовсім не укладенням домовленостей з Росією за модерації Саркозі. Незважаючи на оголошений Медведєвим і Саркозі мир, війна продовжувалась, а російські танки прасували землю в районі Горі і сунули вбік Тбілісі. Причому так явно, що факт їх перебування вимушений був визнати навіть МЗС Росії, не вимагаючи цинічно, як зараз, якихось "вєщдоків".

Грузини вважають, що війна закінчилась лише після того, як президент США Джордж Буш 13 серпня 2008 року вийшов на галявину Білого дому і дав розпорядження главі Пентагону розпочати гуманітарну місію до Грузії. "Я наказав Роберту Гейтсу почати гуманітарну місію в Грузії. Вона буде інтесивною та безстроковою", – сказав тоді Буш у своєму зверненні. В операції начебто мали брати участь як ВПС США, так і американський ВМФ. Американський президент попросив Росію залишити відкритими всі повітряні та морські шляхи для доставки в Грузію гуманітарної допомоги.

Не знаю, наскільки дійсно праві грузинські співрозмовники, що саме це оголошення з Вашингтону стало вирішальним, але війна після цієї заяви справді дивним чином закінчилась.

Не знаю теж, чи вивчав Обама подібний досвід свого попередника. Чи, можливо, він вважає, що Нобелівському лауреату премії миру, яким є нинішній глава Білого Дому, взагалі негоже вивчати щось, пов"язане з війною?

Але хто його знає, як би розвивались події на Сході України, якби з самого початку американський президент не щарахався від самої думки щодо поставок летальної зброї Україні, а допустив таку можливість.

Бо, можливо, грузинський досвід – це лише свідчення того, що мирний договір з Росією не здатен працювати, коли немає готовності США у будь-який момент підставити дружнє плече, навіть якщо воно буде підставлятись під видом "інтенсивної та безстрокової гуманітарної місії".

P.S. Навчальні візити до Грузії українських експертів – спільна ініціатива Інституту світової політики та Кавказького дому (Тбілісі) за підтримки посольства Британії в Україні.