Міхельсон: Коли нас б'ють, ми верещимо на весь світ, а коли перемагаємо, то це нам нецікаво
Вангую про сьогоднішню зустріч у багатосторонньому форматі. Маю сказати сім пунктів.
1. Аудиторії згодують якусь псевдо-сенсацію, можливо, навіть не одну. Швидше за все - що сторони погодили відведення арти та броні на такі-то й такі-то параметри.
2. Від цього в Україні буде черговий вереск, що "нас-зливають-пропало-всьо".
3. Насправді нічого не відбудеться. Максимум - певне затишшя, під час якого обидві сторони підтягуватимуть сили.
4. Сепари, зазнавши тяжких втрат завдяки тому ж наступу "Азова", потребують перепочинку приблизно не менше, ніж наші. І тому тим паче кричатимуть, що це саме ми не дотримуємось домовленостей.
5. Наші не наступатимуть, бо не буде наказу. Ми ж не можемо, на відміну від сепарів. Нам же Захід не пробачить. Не те що їм.
6. Таким чином, війна на певний час знову переходить на "гібридний" бік. Будьте уважні та обережні.
7. По суті нічого не зміниться.
P.S. Цікаво буде подивитися протягом наступних 48 годин, у чому я помиляюся.
P.P.S. У кожному разі, характерно, що успішна контроперація українських сил не викликала в ФБ-спільноти майже жодного інтересу. Коли нас б'ють, ми готові верещати на весь світ - а от коли ми перемагаємо, то це нам нецікаво... Характерна така хвороба. Є в нас таке.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
