Шановні панове миротворці! Що в діях Путіна, в діях російської влади, в діях сепаратистів дає вам можливість сподіватися на те, що нова спроба мирних угод призведе до миру?

Росія діє за схемою: 1) тиск шляхом збройного віджимання нових територій на Україну і здобуття тактичних переваг сепаратистами, а отже і Росією; 2) укладання мирної угоди Росією з позиції сили щодо України і в ситуації російської тактичної переваги над Україною; 3) порушення Росією миру одразу ж після його укладення, продовження агресивного наступу на українській території, який включає терор мирного населення і загибель українських військових, які мають наказ виконувати мирні домовленості і не стріляти у відповідь; 4) доведення Росією та керованими нею сепаратистами ситуації до нового збройного протистояння і знову намагання здобути нові тактичні переваги; 5) знову заклик Росії до нових мирних перемовин і фіксація вже нової реальності у мирних угодах.

Не бачити цю стратегію Росії неможливо. Отже мова йде про те, що українська контрстратегія щодо такої схеми просто відсутня. Росії не можна довіряти в жодних мирних перемовинах і в жодних мирних угодах, бо вони є частиною цієї російської стратегії.

В цьому сенсі я пропоную деякі стратегічні підходи, які дозволять створити умови миру.

По-перше, для встановлення хоча б мінімальної довіри між Росією та Україною необхідний "акт довіри" чи навіть цілий ланцюжок "актів довіри" Росії. "Акт довіри" це будь-яка дія, яка дозволяє повірити Україні в те, що Росія змінила свою політику. Таким актом довіри з боку Росії могло би бути звільнення з тюрми Надії Савченко чи Олега Сенцова, яких Росія утримує фактично в якості заручників.

По-друге, для забезпечення можливості миру в новій мирній угоді, будь вона в якому завгодно форматі, необхідно передбачити контрдії України на випадок порушення Росією умов мирної угоди. Наприклад, в мирній угоді має бути записано, що має робити Україна в разі відведення української важкої техніки від лінії розмежування і невідведення російської важкої техніки, що має робити Україна в разі продовження перетину українсько-російського кордону новими колонами важкої техніки та новими загонами військової сили з Росії, що має робити Україна в разі обстрілу її позицій як з сепарованої території, так і з території Росії.

По-третє, окремо в мирній угоді має бути прописано як Україна має реагувати на "повзучу окупацію" нових територій. Мова йде про можливе проникнення сепаратистів на контрольовану українськими військовими територію під виглядом біженців. Яким має бути стратегічний підхід України – повна ізоляція від біженців чи фільтраційні табори?

По-четверте, як свідчить досвід попередніх мінських угод, українська влада робить публічною лише декларативну частину угод, а додатки лишаються утаємниченими. На цей раз українська громада вимагатиме публікації повного тексту угод включно з додатками і навіть усними домовленостями.

По-п'яте, мир без довіри це лише інакша війна. Адже укладання миру в ситуації недовіри до Росії, в ситуації, коли російська влада не збирається відмовлятися від агресії, це означає лише зміну форми і способу війни, а не завершення війни. Це означає необхідність стратегії України щодо повної економічної та політичної блокади сепарованої території – як Сходу України, так і Криму. Тому українська громада вимагає і буде здійснювати тиск щодо публікації всіх економічних домовленостей між українською і російською владою, особливо тому, що українською громадою підозрюється нерівний обмін між Україною та окупованими чи сепарованою територіями.

По-шосте, українська громада вже давно вважає Донбас "відрізаною скибою". Не потрібно ілюзій щодо можливості об'єднатися українців з сепаратистами. Коли між українцями та сепаратистами кров, ні про яку єдність мова йти не може. Навіть повернення Криму у склад України виглядає більш можливим, бо між Україною та Кримом нема крові. Включення сепарованої території Східної України в склад України хоча б в якому-небудь штучному статусі означатиме розповзання тероризму по всій території України. Без повного роззброєння Донбасу і його десепаратизації повернення його в склад України навіть через деякий час неможливе.

Отже стратегія України така – вимагати від Росії "актів довіри", передбачити котрдії України в разі порушення Росією умов мирної угоди, передбачити дії щодо "повзучої окупації" сепаратистів, повна публічність мирних угод, публічність всіх економічних домовленостей з сепарованими та окупованими територіями, ізоляція Донбасу і жодної єдності з людьми, з якими нас розділяє кров.