Почнемо з позитиву: принаймні на цих перемовинах Президент України не зрадив свою державу - не підписав того, що від нього вимагали підписати всі інші учасники зустрічі.

Меркель і Олланд хотіли замирити Путіна ціною капітуляції України. Це недолік такого державного устрою, як демократія, за якого лідер керує своєю державою порівняно недовго і потім передає владу зовсім не своєму кровному спадкоємцю. Через це, попри всі позитиви демократії, у неї є серйозний мінус. Європейські лідери не можуть не розуміти, що якщо здати Україну Путіну, за деякий час він полізе далі, і вже їхні держави опиняться у небезпеці. Але поки Путін перетравить Україну, при владі у Франції та Німеччині будуть вже інший президент та інший канцлер, і це будуть їхні проблеми. А ці нинішні - молодці: забезпечили мир у Європі, дешевий газ і мінімальні витрати на оборону.

Тепер по суті. Про що домовились у Мінську?

НІ ПРО ЩО.

І це добре, бо планувалося домовитись про капітуляцію України.

Основна проблема перемовин з Путіним полягає в тому, що з ним не можна вести ніякі перемовини. 

Чому?

Бо будь-яка угода між конфліктуючими сторонами - це завжди компроміс, на який ідуть усі учасники конфлікту задля його припинення.

Посередники, які ведуть перемовини з Путіним, роблять вигляд, ніби домовились з ним про якийсь компроміс, і на цій підставі вимагають від України суттєвих поступок. Але це відверта брехня, бо насправді Путін на жодні поступки не йде. Його умови залишаються тими ж, що були до початку бойових дій: федералізація України, друга державна російська, особливий статус Донбасу, утримання "сепаратистів" за рахунок України.

При цьому він заперечує навіть те, що Росія є однією зі сторін конфлікту. Це означає, що Росія наперед не вважає себе зобов'язаною виконувати будь-які пункти домовленостей. Тобто - Путін вимагає, щоб Україна і Захід виконували певні умови, але в обмін не пропонує взагалі нічого. Вивести з Донбасу російські війська? Так їх там немає. Не озброювати "сепаратистів"? Так він і сьогодні їх не озброює. Відпустити Савченко? Так це як суд вирішить.

І це навіть не хитрість, бо ніхто ж йому не вірить давно, а просто хамство. У нормальному житті за таке дають у зуби. Політиків, як показав досвід Януковича, це теж стосується.

Висновки: а нєфіг взагалі вести з Путіним переговори. Треба або безумовно капітулювати, бо він же хам, а хамам завжди все положено, і куди вже нам, вбогим, до такого хама. Або бити його, що є сил, і сподіватися, що коли у світі побачать, як добре ми його б'ємо, почнуть сприймати нас як гравця, а не як чийсь трофей. І почнуть нарешті по-справжньому допомагати.