З Кобзоном ми познайомилися двадцять років тому. Він тоді неформально курував весь фармбізнес Москви, і наш тодішній бос поїхав до нього за благословенням на початок діяльності. Приїздимо до готелю "Інтурист", де він мав велетенський офіс. 

Кобзон приймає усіх в холі і одночасно робить манікюр. Одна рука у манікюрші, другою вітається. Такий собі Френк Синатра.

Каже: "Уявляєш, щойно приходили мене убивати. Шабтай (Калманович, його колишній партнер) мене замовив! Приїхали кілери, кажуть, так і так, Іосифе Давидовичу, нам вас замовили. Я розстебнув піджак і кажу: так убивайте! А вони: ми не можемо вас убити, бо дуже поважаємо. І знаєш, що я сказав? Я сказав: тоді ви маєте піти і вбити того, хто мене замовив!"...

Ми потім пробували дивитися "Хрещеного батька" - якщо чесно, то нецікаво. Коли ти все це бачив в натурі, інсценування не гріють.

Згодом Кобзон був у нас в офісі, після розмови розслабився і каже: "Може, давайте я вам заспіваю?"

На що наш бос геніально відповів: "Ну що ви, Іосифе Давидовичу! Це нам дорого".