Про поразки в інформаційній політиці пише Віктор Чернишук, литовський журналіст, президент Європейської асоціації журналістів RUNE MEDIA

Cитуація з інформаційною політикою в Україні приголомшує, бо так програвати примітивним рашистським пропагандистам теж треба вміти. Ви вже зрозуміли про що йде мова? Про позицію Росії все спростовувати і в тій самій момент давати свою версію того, що відбувається на Сході України.

Тупа політика Кремля, як не дивно спрацьовує, і не лише в Росії. Дивиться скрізь всі офіційні особи (починаючи від Х*йла і до міністрів, послів і депутатів Держдури) кажуть:

1. Нема доказів присутності російських військ і техніки на Донбасі.

2. Конфлікт на Донбасі є внутрішним конфліктом України.

Чим відповідає Україна? Виправдовується, в кращому випадку - надає докази, які доказами не є. Бо якщо офіційний Київ насправді надав би ці докази, міжнародне суспільство реагувало б інакше, я в цьому впевнений. Інакшою була б і реакція Москви. Можливо, більш агресивною, можливо більш хитрою, але вони б себе видали. Навіть в Мінську-2 не написано, що армія російська, якісь ефемерні іноземні війська. Не треба казати, що всім відомо, що це війська російські, для Кремля - це іноземні, тому розцінювати цей пункт як дипломатичну перемогу України, я б не наважився.

Очевидно, що українські фахівці з інформації або є саботажниками, або займають не ті посади, або не розуміють, що таке інформаційна війна і як слід будувати інформаційну політику. Насправді, будь-який наступ є найкращим засобом захисту і оборони. А перемагає в інформаційній війні той, хто першим сказав слово, першим показав відео, першим надав свою версію. Потім можна спростовувати. Головне, що процес пішов. Москва це знає і діє. Київ чекає чергової брехні Кремля. А де ж власна ініціатива?

Щоб вчасно сказати правду і надати вагомі аргументи, працювати на випередження, не потрібно мати десятки телеканалів і сотні тисяч доларів фінансування, потрібна лише чітка і системна робота. І такий системний підхід треба будувати. Інакше все буде мінстець...