Вчора я зустрілася з пораненим військовим, що лікується зараз у госпіталі. З Вінничини. Він перепрошував за суржик, цей милий чоловік, що пройшов пекло, і має пробиті легені. Хоч я  й не робила зауважень. Він переконував мене,що вони не вбивають дітей. Хоч ми й так це знаємо. Цей простий чоловік, водій БТР здивував мене ще й тим,що чуючи  нові українські слова, тішився і намагався запам’ятати. Він був як земля, що прокинулась навесні й готова до того,щоб її засіяли добрим зерном. Тим часом наша інтелігенція  розважається поголовно суржиком у Фейсбуці, де треба й де не треба, криє матами. Вони теж хороші люди, симпатичні, і теж воюють за Україну. Однак серед бруду і крові війни потрібне сталеве чисте лезо мови.

Ми не маємо підтримки на Заході  також тому,що  багато туристів спілкується між собою російською,бо робить це у побуті в себе вдома. А  іноземці ідентифікують людину за мовою. І вони повинні розрізняти мови. Я чую італійську, значить, це італійці, французьку, значить, це французи. А коли чую російську, то не знаю, чи ці панове з Києва, а чи з Москви. У Стамбулі поляк Томаш скипів,коли, почувши, як ми розмовляємо українською, продавець заговорив до нас російською. «Не Росія, – обурився він. – Ми з України!» Гадаю, ви зрозуміли,про що  я: як можна допомагати народові, який не представляє державної мови за кордоном. І не кажіть про кремлівську пропаганду,до якої прислухаються німці, французи та інші народи. Кожен турист чи гість з України є дипломатом,  обличчям своєї країни. Від нього залежить, як ставитимуться до його батьківщини у світі.

Я не бачу у ЗМІ жодного поступу в бік свідомої українізації. Вони й далі воюють російською проти Росії, заграючи з тими, хто ще вагається,на чий бік пристати. І ігноруючи право тих, хто хоче читати повідомлення і коментарі державною мовою. А їх повинно ставати дедалі більше. Їхнє право спілкуватись у побуті як їм зручно, але чому свідомі українці повинні страждати від мовної шизофренії, отримуючи повідомлення мовою окупанта? І під солодкий спів захисників свободи слова  слухати і читати аналітику, блоги мовою ворога під час війни? Якби провідні журналісти подали приклад, менш провідні  швидше б перейшли на державну мову.

Вибір мови має кармічні наслідки як для окремої людини, так і для всього народу. Третя світова почалась не через нафту, не через території, а через  мову, якою намагаються колонізувати інші країни. Якщо ми будемо воювати з ворогом його ж мовою, тоні коли не виграємо цієї війни.