Дрібниць у важливих справах не буває. Тим більше на війні. Танкісти з 3-го танкового батальйону, який перебуває на передовій, просять запчастини і комплектуючі до танків. Два слова про третій танковий: батальйон веде бої з вересня минулого року. Тут вже є серйозний бойовий досвід, перемоги і втрати. Є свої герої, які буквально згоріли в бою.

І є герої, які, повернувшись із бою, відновлюють техніку. Витягують з "червоної зони" підбиті танки, знімають на морозі двигуни, ремонтують торсіони. Серед комплектуючих, яких не вистачає – навіть звичайні фільтри для паливної системи. Знаєте, що може зупинити в бою наш Т-64? Не повірите: кілька грамів пресованого паперу. Ті, у кого є автомобіль, уявляють собі цей простий паперовий циліндр, який очищує солярку і захищає паливні форсунки від бруду.

Коштує це паперове диво – 800 гривень. Але навіть за такі кошти, фільтрів не вистачає. Підозрюю, що використовуються залишки на складах. До того ж – російського виробництва. Хоча "Укроборонпром" мав би вже, бодай почати вирішувати цю проблему, налагоджуючи випуск необхідних комплектуючих в Україні.

Бо ця маленька і, здавалося б, не важлива запчастина напряму впливає на боєздатність нашої техніки. Бійці на фронті навчились робити саморобні фільтри, з ганчірок. Що це таке, коли під час виконання бойового завдання, зупиняється двигун, побачив на власні очі: В колоні, з якою ми рухались у напрямку лінії фронту, прямо перед нашим джипом, зупинився бетеер. Зробив ривок, викинув у повітря клуби диму і остаточно завмер. Можливо, й через паливний фільтр, майнула думка, поки об'їжджали броньовану машину по узбіччю, ризикуючи натрапити на міни. Колона в таких випадках не зупиняється, іде вперед. Самотній бетеер залишився на грунтовій дорозі, де з одного боку – поле не зібраних, чорних соняшників, а з іншого – населений пункт. Чудова мішень з усіх боків.

Бійці по рації викликали ремонтну команду. Певен, що в двигуни дорогих лімузинів керівників нашої оборонки, під час планового техобслуговування, ніхто не пхає комплектуючі із ганчірок. Хоча це було б меншою бідою для країни, бо по "Ауді А-8", яка раптово зупиниться на київській вулиці, ніхто не вдарить з мінометів. Але впевнений, що під капотом у цієї віп-техніки – все гаразд. І з фільтрами, і з мастилом, і з пальним. Є інший аспект цієї проблеми: корупційний.

Налагодити серійне виробництво для комплектуючих, які коштуватимуть бюджету країни реальних, а не космічних грошей, може бути невигідною справою для певного кола осіб. Які списують великі кошти "на війну". Але приватні інтереси, якщо такі існують, треба побороти.

Між іншим, про гроші. Паперовий фільтр за 800 гривень – зовсім не курйоз. Розцінки наших оборонних заводів за ремонт військової техніки на порядок вищі витрат волонтерських організацій на ремонт тієї ж техніки.

Тим часом, бронетехніка не лише зупиняється під час виконання бойових завдань. Щоб вистрілити з гармати, танкісти часто "вручну" досилають снаряд, розганяючи і різко гальмуючи танк. Часто не працюють дальноміри. І, навіть за таких умов, українські солдати палять нові російські танки. А техніку, яку знімають з консервації, бійці намагаються відновлювати власними силами. У зв'язку з цим, проблема N2. У військах потребують негайної допомоги конструкторів та інженерів з бронетанкових заводів.

Здається, організувати таку роботу – цілком в компетенції "Укроборонпрому". Адже робота військових технічних спеціалістів та їх керівників – це не лише поїздки за кордон, на міжнародні виставки. Спеціалісти потрібні у військах. Керівники військових заводів мають розробити графіки відряджень спеціалістів у бойові частини. Це суттєво підвищить боєздатність техніки, рівень роботи з нею екіпажів та техніків і механіків у підрозділах. А загалом, потрібно змінювати парадигму нашої військової промисловості, яка всі роки працювала за принципом: все найкраще – на продаж. Бо це гроші. А рідній армії – або нічого, або те, що залишилось.

P.S. Волонтер Олег Свірко, з яким я їздив в АТО, повідомив, що поточні проблеми із запчастинами та технічними спеціалістами для допомоги 3-му танковому батальйону на даний момент вирішено. Завдяки співпраці волонтерів з міністерством оборони. Але подібна ситуація характерна й для інших підрозділів і її треба вирішувати системно.