Фракція «Батьківщина» у Верховній Раді у співпраці з кращими представниками місцевого самоврядування підготувала пакет із 12 законопроектів, які назвала «Справжня децентралізація». Ці закони без революцій налагоджують життя малих громад – сільських, селищних, невеликих міст. А головне – повертають їм право самим розпоряджатися зібраними на своїй території коштами, а не стояти з протягнутою рукою під районними та обласними адміністраціями. Фахівці з «Батьківщини» знайшли в державному бюджеті України додаткові джерела доходів, тож пакет справжніх реформ для села можна провести уже зараз. Питання в політичній волі. Чи вистачить у народних обранців – переважно містян – розуміння, що саме село годує Україну, саме там витоки нашої ідентичності?

Наступного тижня пакет від «Батьківщини» буде вноситися на розгляд Верховної Ради України. Напередодні журналіст Олег Ковальчук поспілкувався з лідером «Батьківщини» Юлією Тимошенко, яка впродовж усієї політичної кар’єри піклується про найменші громади.

Юліє Володимирівно, фракція «Батьківщина» підготувала пакет з 12 законопроектів, які мають врятувати невеликі громади – сільські, селищні. Чому ви сконцентрувалися саме на них?

Розумієте, дуже важливо пам’ятати про те, що земля – це не тільки основа нашої ментальності, але й основа нашої культури. Це великий ресурс, за допомогою якого і буде проростати Україна.

Згадайте, за всі роки нашої незалежної країни попереду завжди стояло виробництво. Так от зараз настав час, коли ми маємо повернутися обличчям до селян.

Уявіть собі, тільки за 2013 рік ми імпортували більше, ніж експортували – у зовнішній торгівлі це мінус 16 млрд доларів по касі. Натомість сільське господарство і вся система АПК дала плюс 11 млрд. Тобто статистика яскраво показує, де наш порятунок.

У 70-ті роки, коли об’єднували колгоспи, зникла майже третина сіл. Ситуація може повторитися і сьогодні? Один з проектів адміністративної реформи передбачає серйозне укрупнення регіонів.

Для фракції «Батьківщина» питання децентралізації влади є одним із головних. Так само як і в 70-х роках ми можемо втратити села, а можемо і навпаки – відродити село за рахунок надання місцевим громадам по всій Україні більшої відповідальності, більших прав і повноважень.

Децентралізація пов’язана і пов’язується з адміністративно-територіальною реформою і зміною територіального устрою країни. І ось тут стикаються дві протилежні точки зору – об’єднувати сільські громади з метою економії, збереження коштів, оптимізації мережі шкіл, дошкільних закладів, закладів культури тощо, або зміцнювати малі громади і дати кожній поштовх для розвитку.

На відміну від тих реформаторів, які хочуть швидко об’єднати сільські громади і зекономити кошти на утриманні всієї соціальної інфраструктури, ми хочемо добровільного об’єднання. Тобто люди самі мають вирішувати, чи приєднуватися їм до громади іншого села, чи ні.

Є декілька чинників, на які треба звернути увагу. У разі укрупнення сільських громад на базі понад 400 сільських районів і понад 10 000 сільських рад буде утворено 780 громад. У кожному з 40 сіл не буде шкіл, садочка, амбулаторії – нічого не буде. Що тоді триматиме селянина біля землі? Такі села будуть прискорено вимирати.

Наприклад, в іншому селі є хороша лікарня, можна отримати якісну середню освіту тощо, але ж до нього аж 40 км. Чи захоче матір везти дитину в школу так далеко і по наших дорогах? Так, закриття сільських рад – це економія. Але ж люди залишаються без роботи! А ми насамперед маємо про людей думати.

Тож наша фракція виступає за об’єднання громад виключно на добровільних засадах. На загальних зборах селяни мають усвідомлено прийняти рішення, а не так, як вже було під час голосування за бюджет у передноворічну ніч, коли всі фракції, крім нашої, проголосували за порожній документ.

І таким чином, ми зберігаємо демократію, адже саме люди мають вирішувати це питання, а не чиновники в Києві.

Також ми виступаємо за те, щоб зберегти у 2015 році фінансування сільської громади, яке було минулого року. Щоб все в нас працювало злагоджено – і заклад освіти, і медичний заклад, і садочок.

За рахунок чого зараз існує село?

Насамперед треба сказати, що країну годує селянське господарство, яке раніше називалося підсобним, тобто сільське подвір’я. У нас понад 30 000 сіл, у яких на сьогодні проживає майже 50% населення України. І це 4,5 млн сільських домогосподарств.

На ці 4,5 млн у когось припадає 20, у когось 50 соток землі на присадибній ділянці. Деінде до цієї присадибної ділянки селяни приєднали свій земельний пай. Хочу зауважити, що це вже не сотки, а гектари.

Так от ці приблизно 16-18% земельних ресурсів, які годують країну, дають 50% валового виробництва сільськогосподарської продукції.

Ви тільки уявіть: це понад 80% молока, понад 90% картоплі, овочів, фруктів, майже половина яєць і м’яса дає те підсобне господарство.

За рахунок цього і існує наше село, що людина щось вирощує на своїй присадибній ділянці. І ці селянські подвір’я годують всю країну.

Важливо усвідомити, що великі агрохолдинги та інші аграрні формування цим не займаються, вони вирощують зерно та соняшник – експортні культури.

Селянське господарство виробляє продукції на 130 млрд гривень. Хто це підхопить, як не буде розвитку села? Нам доведеться закуповувати в країнах ЄС мільйони тонн продовольства. Може допомогти Польща - понад 80% продукції вона може забезпечити, але то польське, не українське.. і яка ж ціна на нього буде? Ви знаєте, який зараз курс долара.

Тому нам треба так зробити, щоб людина могла нормально заробляти і нормально жити в тому селі.

Що принесуть нові реформи від «Батьківщини» простому фермерові, який бере землю в оренду?

Як відомо, українське село деградує, тому що роботи нема, а держава поки не може створити нові робочі місця. За новим пенсійним законом, якщо в тебе нема страхового стажу (а це щонайменше 15 років), навіть якщо досягнеш пенсійного віку, не маєш права на соціальний захист.

Разом із фракцією «Батьківщина» ми пропонуємо селянину, який має своє підсобне господарство, але не має іншої роботи на селі, створити робоче місце прямо на власному подвір’ї. Він вироблятиме продукцію, частина якої піде на власні потреби, а частина – на продаж.

За те, що він працює на своїй землі, продає надлишок і годує таким чином нашу країну, ми йому даємо трудовий стаж. Але за однієї умови: що свій товар фермер продає на організованому ринку, тобто там, де можна облікувати товар.

Тобто ми можемо говорити про повернення до кооперативів?

Так, обліковий ринок – це власне відродження кооперативного руху на селі.

Проте, щоб його відродити, нам необхідно зняти з нього податки. Якщо кооператив обкладається податком, у нього нема обігових коштів.

Як відомо, є багато сіл, куди заїжджають якісь випадкові гастролери, скуповують в селян овочі за безцінь. Хто від цього страждає? Звичайно, що селяни. Або інший випадок: комусь пощастило більше – він живе біля великого міста або біля траси і може без проблем реалізовувати свій товар. А що ж робити іншим нашим фермерам?

Тому відродженням кооперації на селі ми передбачаємо таку ж податкову систему для кооператива, як і для селянина. І тільки за таких умов у селянина купуватиметься його надлишкова продукція за вигідними цінами. Він виграє двічі – і трудовий стаж матиме, і більш вигідну ціну.

Партія «Батьківщина» й далі пропонує віддати право розпоряджатися землями місцевій громаді, незважаючи на певні протиріччя із декотрими колегами по коаліції?

Зауважу, що депутати від коаліції та представники територіальних громад одностайно підтримують закон про повернення права органам місцевого самоврядування розпоряджатися земельними ресурсами за межами населених пунктів. Про це свідчить і те, що в авторах цього закону – представники всіх фракції більшості.

Ми хочемо повернути сільській громаді право розпоряджатися землями запасу і резерву, які в неї забрали ще у 2001 році.

Нагадаю, що тоді при прийнятті Земельного кодексу держава розпаювала землю між селянами, які були членами колгоспу. 20% зробили землями запасу, а 15% - землями резерву. Близько 12 млн гектарів у країні стали землями для створення фермерських господарств, землями для працівників соціальної сфери.

Кожен селянин отримав свій земельний пай, але державного акту на нього не мав і невідомо, що це за земля, де вона. Насправді, цією землею зараз користується Держкомзем, який сидить в Києві.

Знаєте, до мене доходять чутки, що сьогодні за гектар тої землі, яку колись забрали в сільської ради, треба заплатити 300 доларів хабаря, і тоді її дадуть тобі в оренду.

Наша фракція наполягає на тому, щоб цю землю віддати сільській громаді. І вже на аукціоні дати право на оренду тому фермеру, який дасть за неї більше коштів. Потім ці гроші підуть сільській громаді, на розвиток садочків, на ремонт шкіл і доріг – на розвиток села.

Тож нашим законопроектом земля віддається в розпорядження місцевій громаді, а не столичному чиновнику.

Фермер може приватизувати землю і передавати її потім членам своєї родини?

Один з законопроектів, які пропонує «Батьківщина», дозволяє фермеру приватизувати землю. Це робиться з метою прив’язати сільгоспвиробника, його сім’ю до села, до рідної землі. Після приватизації родина може спокійно планувати своє майбутнє, їхні діти також можуть планувати своє майбутнє і продовжувати справу батька. На мою думку, це сприятиме розвитку сімейного фермерства.

Які зміни передбачаються в сфері фінансування сільських громад?

Змінами до Бюджетного кодексу ми регулюємо проблему збереження для сільської громади джерел фінансування, що були в 2014 році. Село має спокійно функціонувати.

Крім того, ще також хотіла б зазначити, що одним із законів ми регулюємо оподаткування сільських об’єктів. Передбачається, що податки мають платитися у село, а не в Київ. Я вважаю, це дуже доцільним рішенням, адже коли у селі стоїть заправка, яка забруднює ґрунтові води, повітря, шкоду отримують селяни, а податки – Київ. Це несправедливо. Чим більше коштів надходитимуть до сільської ради, тим краще будуть жити селяни. Це для нас найголовніше. Адже Україна проростатиме селом.