Звісно, всього цього недостатньо. Очищення влади лише на самому початку. Суди, прокуратура, спецслужба, Генштаб далі перебувають під управлінням людей, яких треба гнати якомога далі від державних функцій. Підняте Євромайданом і Війною за Нещалежність суспільство тільки вчиться делегувати владу, не кажучи вже про брати її у свої руки. Лише кілька десятків людей в парламенті, та максимум сотня в уряді, ГПУ, керівництві Міноборони, МВС та Генпрокуратури прийшли на свої посади не заробляти, а справді будувати нормальну державу. Законодавство про люстрацію саботується більшістю державних органів, починаючи з Президента. І владні повноваження далі використовуються переважно для особистого збагачення.

Але ми не втомимося і не погодимося на повторення 2005-2010 років. На річницю свого народження Громадський люстраційний комітет починає в судах оскаржувати утримання на посадах людей, які мають бути звільнені. Перші позови стосуються заступників міністра внутрішніх справ Сакала і Паскала та кіровоградського губернатора Кузьменка. Ми вимагаємо визнати протиправною бездіяльність уряду та Президента щодо їхньої люстрації та звільнити усіх трьох.

Також ми започаткували відкритий реєстр тих, хто мав бути люстрований, але залишається на посаді. Обіцяю - ми дійдемо до кожного. 

http://lku.org.ua/press_articles/253 З цього списку лише за вчора зникло троє прокурорів, чиєї люстрації ми домагалися: прокурор Волинської області Максимов, прокурор Миколаївської області Комашко та прокурор Печерського району Києва Волошин.

Найважливіше - всього цього ми домагаємося як суспільство. Люстраційний комітет так і не став державним органом, але став в справжньому сенсі Громадським - з великою кількістю однодумців, волонтерів, друзів.

І це привітання з моїм днем народження, яке збіглося з комітетським, його усі творці мають повне право переадресувати собі:)