Знаєте, яким був один із аргументів, яким нацисти виправдовували свої нелюдські інструкції поводження з мешканцями Східної Європи? Як, наприклад, вони виправдовували інструкції не мати "жодного співчуття", застосовувати "най-най-брутальніші засоби" (allerbrutalste Mittel), знищувати населення без особливих причин, зокрема (дослівно), "жінок і дітей" у разі потреби?

Знаєте, отже, яким був аргумент?

Аргумент був: "Бо німці дуже добрі". "Розумієте, ми, німці, дуже добрі", - міг би пояснювати солдатам якийсь черговий обергруппенфюрер - "страшенно добрі і чуйні, високодуховні, а тому сльозинка якоїсь слов'янської дитини нас може розчулити, а якщо розчулить, то все зруйнує, весь наш великий план пошуків лебенсрауму, і це буде катастрофа для всього фольксгемайншафту, розумієте? - А для того, щоб наша надмірна чутливість нам не зашкодила, ми, панове любі мої солдати, заради наших добрих мам і сестер, заради наших ідилічних ферм, заради вічної чудесної Німеччини, заради наших фройляйн естерляйн і медхен кетхен маємо бути ЗВІРАМИ, розумієте, звірами, тупими примітивними звірами, і мочити все, що бачимо, спалювати все, що бачимо, БЕЗЖАЛЬНО, БЕЗСЕРДЕЧНО, хєрячити як МОНСТРИ, ховаючи свою безмежну доброту в глибину наших сердець - бо інакше ми заплачемо, як діти, ми ж бо, такі беззахисні, такі меланхолійні, такі чуйні, такі блакитноокі, такі ніжні, такі сповнені симпатії до всього живого".

Нічого не нагадує? Тільки тепер навпаки. Зі сходу на захід. Нова доброта. Нова сердечність. Нова безжальна звіряча духовність.