Ітак, смотрім, шо в нас напроісходило ща істєкший період времені... На цих порах саме главне, шо ми з вами перезимували і уверенно зустріли весну. Х**ло разом із комнатною собачкою Дімкою Медведеєвим, печальною лошадью Лавровим і прочими тварями з кремльовського зоопарку всю зиму день і ніч били поклони в надєждє, шо Україна, понукаєма замерзшою Європою, тихо приповзе к ногам Хуйла, умоляя включить хоть нємного газку.

Не приповзла, скидки на газ не клянчила, а наоборот - нагло требувала, угрожая арбітражним судом. Газпром подщитує убитки, а Європа твердою рукою вичеркнула Росію із списку своїх стратегічних енергетичних партньорів. Це називається - доігралися. А послєдствія газового шантажу будуть сказуватися на Росії ще дуже й дуже довго і після того, як кістки Хуйла перепріють у плодородних венесуельських джунглях. Єслі йому ще вдасться скритися у Венесуелі від всєвидящого ока Гаазького трибуналу.

Вообще, харашо, шо в нас у тилу є мощна Європа, а хунта удівітєльним образом умудрилася за цілий год не розсваритися з нашими западними партньорами.

От єслі би за Закарпаттям одразу начинався Атлантичний океан, а славне місто Чоп було б морським портом и курортним містом на березі Атлантики, то нам нєсомнєнно було б сложнєє протистояти імперським фантазіям Хуйла.

З другого боку, єслі би на місці Росії був Тихий океан, який би начинався сразу за Луганщиною, то ми би мали серйозні проблеми з Європою і з Западом через протиправну діяльність донецько-луганських бармалєїв, которі нєсомнєнно занімалися б піратством, беручи на абордаж мирні торгові судна. В общем, не ми придумали конфігурацію материків і континентів, приходиться жити й викручуватися в существующих геополітичних реаліях. А істєкший після початку московської агресії рік показав, шо Україна вполнє собі в состоянії ефективно їй протистояти, і шо всі надії Хуйла поочерьодно йдуть прахом.

Наближаючи той прекрасний день, коли Лайф-Гнусь в прямом ефіре транслюватиме толпи мародьорів, які грабуватимуть загородні резиденції Хуйла та його кліки.

У сільської аналітики немає точної відповіді, коли цей день настане, тому готуємося, шо ще годіка полтора-два нам прийдеться жити й працювати в умовах повишених стресових небезпек. Зате після Перемоги українці не знатимуть собі в світі рівних по міцності нервів і загартованості духу, що нєсомнєнно сприятиме подоланню всіх трудностів і перешкод, які появляться і після падіння путінського режиму. Но то такоє... Не будем забігати наперед, сконцентруємося на теперішніх проблемах. Кохве-чай уже заварили? От молодці! Ну, то вмощуємся зручненько і читаєм дідову писанину уважненько.

Надя Савченко. Порох вчора підписав указ про присвоєння Наді звання Герой України. Це харашо, канєшно, і це нада було зробить. Хотя Надя і так героїня, без усякої політичної біжутерії. Дід, ви знаєте, від самого початку її ув'язнення завжди приділяв долі нашої бойової дівчинки у своїх щоденних обзорах першочергове місце. І на це є дві причини. Перша та, що дівчат завжди і безумовно треба захищати. Це аксіома для кожного мужчини. А друга причина та, шо з точки зору сільської аналітіки у справі Наді Савченко ми маємо індикатор і барометр поведінки Хуйла та можемо точно прогнозувати його поведєніє у всьому комплексі питань тєкущоі війни. На жаль, мушу констатувати, шо обраний дідом індикатор оказався точним в тому сенсі, що як у справі Савченко, так і в решті питань Хуйло признаків вменяємості не подає. Хотя кремльовська шушера і разнообразні прихвостні зашевелилися, понімаючи, шо добром для Кремля оте претистояння з Надєю не закінчиться.

Надя вісімдесят днів тому почала лічну війну з Хуйлом тим єдиним способом, який є в її розпорядженні - голодування. І демонструє неймовірну силу волі та витримку. Тупа впертість Хуйла напоролася на незламну волю украінської дівчини, і вже ясно, що отримати над Надєю моральну перемогу Хуйлу не вдасться.

Дід від самого початку був категорично проти голодування Наді Саченко і всіма доступними способами закликав її не робити цього. Наводячи масу різних аргументів. І не один дід. Фактично немає жодної людини, яка б підтримала Надю в її рішенні голодувати. Це її особистий вибір, переконати Надю нікому не вдалося і мабуть уже не власться - вона триматиме голодування до кінця. Або її найближчими днями звільнять, або, будемо реалістами, вона помре.

Вчора до Наді на полусогнутих прибігли глава путінського совета по правам человека Федотов та доктор Ліза, яким також не вдалося Надю відговорити. Більше того - Надя припугнула їх готовністю почати сухе голодування. І ніхто не сумнівається, що вона не жартує. А це в їі обставинах скора і вірна смерть. Федотов з Лізою перепугані притьмом вибігли з СІЗО і куди побігли неізвесно. Но після того появилося ізвестіє, шо ділом має зайнятися лічно генпрокурор. З намйоками, шо Надю можуть звільнити під домашній арешт та перевезти в українське посольство. Кстаті, весьма показатєльно, як оті прихвостні всячеськи вигоражують лічно Хуйла, завіряючи, шо втручання презідєнта тут не потребується.

Чи звільнять Надю в найближчі дні? Не знаю... Но дуже хочу, щоб це відбулося. І дуже надіюся, шо наше Мінохоронздоров'я вже підготувало бригаду висококваліфікованих лікарів, яка вже сидить на тревожних чемоданчиках з усією нужною апаратурою, ожидаючи приказа нємедлєнно вилетіти в Москву, поселитися в готелі посольства України поряд з Надєю і забезпечити необхідне медичне сприяння для її повернення у режим звичного харчування.

Дід раніше видвинув версію, шо Хуйло зараз держить Надю, щоб гарантувати відвід хунтою тяжолої артилерії, як про це домовилися в Мінську-2. За тими домовленостями, і дід це писав ще 12 лютого, тяжолу арту мають відвести за лінію фронту до 7 березня. На днях з'явилося повідомлення дохторів, шо точка неповернення в Надіному голодуванні буде пройдена 6-8 березня. Так шо ці дати сходяться і ми будемо надіятися, шо єслі не ума, то інстинкту самосохранєнія в Хуйла хватить, шоб до 7 березня Надю випустити. Многі розраховують, шо Хуйло міг би зробить жест велікодушія напередодні 8 березня. Не уверен, шо в Хуйла є хоть якесь примітивне уявлення про великодушність чи благоразуміє. Даже інстинкт самозбереження в Хуйла весьма слаб, а дефіцит базових інстинктів з ліхвой компенсірується тупим упрямством.

Но даже в тупого упрямства мусить бути предєл, а об'єктивно кажучи, Хуйлу ніяк не улибається допустити в Москві ще одну резонансну смерть. Дід не знає, чи давав Хуйло лічні указанія вбити Нємцова, но то, шо смерть одного з главних лідерів опозиції на його совісті, в цьому нікакіх сомнєній. Як і нікакіх сомнєній, шо і совісті в Хуйла нема й ніколи не було. Однако світ громко і єдінодушно щитає, шо вбивство Нємцова є логічним результатом торжества путінськоі демократії і відповідальність за цей злочин несе лічно Хуйло. Главврач Обама вчора виніс свій діагноз, заявивши, шо і агресія проти Украіни і вбивство Нємцова суть частини одного цілого. Сьогодні похорони Нємцова і якщо його смерть посприяє прозрінню здоровї часті російського общества і ще й опосередковано допоможе звільнити Надю, то будем щитать, шо Борис Юхимович загинув не напрасно. Вічна пам'ять.

Реакція на смерть Нємцова подавляючого большинства ватної біомаси, яка не зуміла скрить свого лікованія і радості лише підтверджує версію про серйозну психічну хворобу, яку переживає современна Росія. І шо міровому сообществу даже після смерті Хуйла ще доведеться добряче пововтузитися з цим сообществом больних і невменяємих, перед тим як із ними можна буде вести адекватну бесіду. Те шо ми з вами, володіючи російською мавою часто навіть краще, ніж самі росіяни, не можемо знайти з ними спільну мову, лише підтверджує серйозність хвороби. Не можуть нормальні люди радіти смертям, а те, шо в українському фейсбуці не було масового злорадства з приводу смерті Чечетова, переконує діда, шо наше суспільство все-таки здорове. Земля пухом і Чечетову.

Но єсть, канєшно одне человекоподобне, радіти кончині якого буде не гріх. Ви знаєте про кого дід каже. Ото як Хуйло подохне, дід вжарить нєкролога на сто тищ лайків і хряпне чарку. Хуйлу вже давно в пеклі прогули ставлять, шото воно засиділося на цьому світі. А після того, як подохне, ми всі станемо чище і добреє.

Покамест воно живе і ще трепихається, хунта продовжує іграться в міжнародну політіку, розкручуючи, зокрема, ідєю миротворців на окупованих східних територіях. Ну шо ж, тєма інтєресна, хотя і напоминає дальній пас поближе до ворот противника, без уверенності, шо м'яч підхоплять ігроки нашої команди.

Сєвргєєв в ООН натхненно трудиться, в нього під ногами вертиться Чуркін, заважаючи созданію оперативного пространства коло штрафной Хуйла. Загалом, ідея миротворців звучить красіво, но ефект від цієї ідеї може бути приблизно такий, як і вплив членства Наді Савченко в Парламентській асамблеї РЄ на їі звільнення з тюрми. Тобто, міжнародного галасу буде багато, но толк возможен лише в случаї падіння путінського режиму. От тоді дійсно можуть потребуватися і миротворці для міжнародного контролю за роззброєнням банд ДНР-ЛНР. Так шо, нехай там Сєргеєв работає з прицелом на будущі собитія.

Хунта также вирішила пощекотать Хуйла з другого боку і з цією метою міністр Клімкін січас в Японії п'є саке з самурайським прем'єром Сіндзо Абе. По слухам, закусюючи между первой і второй вкусною сушкою, собесєдніки обсудили вопрос про японські технології. В которих остро нуждаються українські предпріятія оборонной промишлєнності. Про шо конкретно договорилися, пока неізвесно, но ізвесно, шо Абе-сан з благодарностью прийняв запрошення прилетіти в Украіну. В ответ на такоє нізкоє коварство японців Хуйло привично відповів воєнними ученіями в Примор'ї, де офіцери вщент спившихся гарнізонів намагаються зараз припомнити з якого боку пушка стріляє, а откуда вилітає гільза. Японці японцями, а от Китай дуже вніматєльно наблюдає за тими похмельними тєлодвіженіями 2,5 тис. зєльоних человечков у Примор'ї. Розмишляя чи не пора обозначить вдоль кордону передвіженіє своїх войськ, а видвинувши з Шеньяну у намічені сектора мелкі тактичні групи по 2-3 млн. солдат в каждій. В общем, на граніце тучі ходят хмуро, край суровий тішіной об'ят.

Печальна лошадь Лавров недавно насмішив всьо міровое еквспертноє сообщество видвинувши ініціативу миротворчеських услуг Росії по врегулюванню спорних вопросов між Японією і Китаєм. Мірові аналітіки почувши про такоє скрутилися в буззвучних конвульсіях, сотрясаясь від приступів реготу і витираючи непрошені сльози. Хуйло - миротворец! Між ким? Між Японією і Китаєм! Печальна лошадь жжот. А чого не між Венерою і Марсом?

В общем, пока там в Токіо поочерьодно лунають тости "банзай" і "будьмо" переместім свій просвещонний взгляд в зону АТО. Де "міротворец" Хуйло грається в ігру "туда-сюда-обратно" ганяючи порядком подзадовбавшіся войська, которі тягають тяжолу артилерію по розкисшим полям Донеччини. А всьому світові намагається впарити мульку про безоговорочне виконання сіпаратістами мінських соглашеній. Мірові лідєри дивляться на оте вовтузіння з одностайним поніманієм - Хуйло сімулірує договороспособность. Чого? Бо боїться весняних санкцій, на які йому всю зиму всіма мовами усілєнно намекали. Кроме того, дзюдоїст Хуйло іскреннє надіється, шо схопивши хунту з край кімоно, всігда зуміє провести неожиданний бросок. В такій ситуації в хунти всігда є возможность відрізати отой край кімоно, нехай Хуйло і дальше бавиться з тою тряпкою. Хотя дід би предпочитав, шоб хунта відрізала Хуйлові руку, якою той держиться за ЛНР-ДНР. Но для цього треба мать мощні вооружонні сили і дід неустанно закликає і хунту і небайдужих громадян всячеськи допомагати розвитку суперсовременної професіональної Армії, від одного упоминанія про яку у врагов начиналось би непроізвольне мочеіспусканіє і калоотложеніє.

А в общем і целом, всі сторони імітірують виконання Мінська-2, триває гібридне перемир'я і при цьому ніхто друг другу не вірить. Українська воєнщина єстєственно дємонстрірує крайню стєпень нєдоверія до дєйствій руссо-окупантів і правильно робить.

Нормандська четвірка шото там між собою созванюється, об чомто договарюється, но все це обична в таких случаях ігра, коли всі роблять вигляд, шо договорьонності є, но ніхто друг другу не вірить.

Хуйло тоже Украіні не вірить і явно встревожен інформацією, шо Україну видвигаються групи американських і британських інструкторів, які там шото будуть обучати наших інструкторів. І Хуйло чомусь уверен, шо обучатися наші інструктори будуть не хоровому співу на смотр солдатской песні і пляскі. А чомусь намного болєє существенному. А ще ряд запланованих на цей год воєнних ученій з країнами НАТО, факт проведення яких хунта від Хуйла не скриває. Но чому іменно будуть обучаться наші войська, не розказує. Бо то воєнна тайна. Но шось дідові підказує, шо благодаря отим распевкам з НАТОвськими спеціалістами, вокальне іскусство нашої Армії существенно зросте і українська воєнщина співатиме не стидлівим тєнорком, а басом-профундо в стилі славетного Івана Паторжинського.

Економічні проблеми хунти Хуйла нєсомнєнно радують. Як і радує те обстоятєльство, шо хунта все стісняється взятися за реальні економічні реформи, які б позволили демонтувати стару і прогнилу олігархічну модель, создану нєкогда Даніличем та заміну її цивілізованою моделлю економічного життя, котора б дозволила вивільнитися підприємницькій і господарській енергії мільйонів українців. Дід щитав і щитає, шо економічні реформи нада проводить уже січас і нємедлєнно. І іменно під час війни. Чому? Тому, що це саме лучше врем'я для швидких радикальних реформ. І ще по тій простій причині, що після перемоги еокномічна і державна моделі застигають у тих формах, у якихьїх застала перемога. Це закон. Після перемоги обично вже ніхто нічого не робить - і так харашо.

Дід нікого не хоче лякати і не буду я розказувати, шо якщо не зараз, то вже ніколи. Все одно сирухлявіла модельвідімре і рано чи пізно ми прийдемо до цивілізованих європейських правил гри. Но для чого розтягувать удовольствіє?

Пока шо так виглядає, шо рятуючи гривню, хунта лише намагається вирішити негативні сіюмінутні наслідки економічних проблем, природа яких не у тєкущій війні. Війна лише усугубила старі болячки, любовно заложені в нашу економіку Кучмою, і які далі розрослися при благодушном попустітєльстве Ющенка і при стараніях Януковича та прісних. Коли наживається купка непонятно откуда взявшихся дєятєлєй, а левова частина енергійних і толкових громадян ніяк не можуть втілити свої ідеї. При чому, громадяни вже давно не просять у держави про допомогу. Просьба одна - не заважати і шоб держава не лізла не в свої справи.

Загалом, природна нелюбов українців до держави і готовність покладатися лише на свої сили вкупі з непрсидючістю та працелюбністю, є серйозною запорукою майбутнього економічного процвітання Украіни. Дід в цьому нічуть не сумнівається. От про Росію я так уже не уверен. Там завжди будуть ждати від государства манни небесної, якої в того государства, при теперішніх цінах на нафту, буде дедалі все менше. От дідові чогось кажеться, шо учитаючи природний характер українців, у будівельному секторі скажімо колись самим великим попитом користуватимуться автономні будинки, з власною водою, електрикою, високими парканами і кулеметами на секторах возможного прібліженія державних чиновників. Дід канєшно проти перетворення Украіни з олігархічної у куркульську цивілізацію, но существующа модель однозначно застаріла і її нада мінять. Бо інакше хунті і надалі прийдеться рятувати гривню в авральному режимі, поминутно трясучись, шо прийдуть небайдужі громадяни, які в приливі ніжної любові до правітєльства візьмуть і спалять нацбанк дотла.