Комбат сказав, комбат зробив. Семен Семенченко вніс до парламенту законопроект щодо спеціального збору за відстрочку призову на військову службу під час часткової мобілізації. До діла підійшов з нехитрою солдатською простотою, рубанув, що називається, проблему під корінь трьома сторінками букв.

Візьміть калькулятор, помножте три цифри і дізнайтеся, за скільки можна буде офіційно відкосити від мобілізації.

Перша цифра – це базова вікова ставка, тобто певна кількість мінімальних заробітних плат (на сьогодні - 1218 грн.), які беруться до розрахунку залежно від віку мобілізованого:

Друга цифра – це зарплатний коефіцієнт, що визначається залежно від середньої заробітної плати мобілізованого за останні 6 місяців. Тобто якщо середня зарплата мобілізованого:

Третя цифра – коефіцієнт місця проживання мобілізованого:

Отож, 35-річному безробітному селянину впродовж 365 днів відстрочки доведеться заробити на городі і сплатити 44 396 грн.

Його ровесник з Івано-Франківська, який офіційно отримує мінімальну заробітну плату, мусить назбирати 66 183 грн.

Найбільше розкошелитись доведеться київським та севастопольським бізнесменам: олігархи у розквіті сил зможуть відкосити за майже 107 тисяч гривень на рік.

Загалом, ідея "не можеш (не вмієш, не хочеш) воювати – плати тому, хто воює" є досить дискусійною. Існує певний етичний і правовий момент: захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності є обов'язком громадян України відповідно до Конституції. Перш ніж погодитися на торгівлю відстрочкою від виконання конституційного обов’язку потрібно з’ясувати для себе мету такого заходу і чи буде її досягнуто у такий спосіб.  

 У пояснювальній записці автор стверджує, що особи, які не принесли б значної користі в бою, зможуть легально (без використання нині діючих корупційних схем) сплатити визначену за формулою суму і бути звільненими від мобілізації. Натомість, підуть воювати ті, хто бажає і вміє це робити.

Тепер спробуймо проаналізувати, як воно є і що з цього може вийти.

Уявному військовому комісару доведено мобілізаційний план, відповідно до якого він повинен призвати певну кількість, припустимо, артилеристів. Формули відбору таких осіб, які б враховували, ким є потенційний "бог війни" на момент мобілізації (пастухом у селі чи професором філософії в університеті), а також чи бачив він під час служби в армії гармату, або дуже засекречені, або відсутні взагалі.

Очевидно, що крупний працедавець, спортсмен, скрипаль чи чотириокий інтелектуал є більш корисними для своєї країни у тилу. Однак, для комісара вони існують у формі пожовклих карток у картотеці військового обліку. Втомленому відловом "косарів" комісару значно легше вручити таким артилеристам повістки за місцем їх проживання або роботи. Отже, комісар урочисто проведе до війська тих, що не змогли або з патріотичних міркувань не захотіли відкупитися. Натомість, відправити в армію підготовлених бійців втрачається будь-яка можливість, якщо вони того не захочуть і внесуть відкупне. Це що стосується формування якісного особового складу.   

Тепер про подолання нині діючих корупційних схем. Злі язики кажуть, що в деяких районах Києва кмітливі військові комісари влаштували справжнє сафарі на бізнесменів. Розміри хабара в таких випадках визначаються апетитами не тільки комісарів, але й загонів т. зв. самооборони, які нібито "кришують" цей бізнес. Закон, дійсно, наведе певний порядок у цій сфері: розмір хабара тепер буде обґрунтовуватися не апетитом, а встановленою законом формулою. Хочеш – платиш одноразовий хабар, не хочеш – багаторазовий у бюджет.

До речі, в країні введено загальнообов’язковий для усіх військовий збір у розмірі 1,5% від доходу. Тепер пропонується ще й спеціальний збір, але платити його повинні будуть не всі, а лише ті, що одержать "чорну мітку". Я б на місці комісарів одразу витребував у фіскальної служби відомості про найбільш забезпечених мешканців обласних центрів віком від 31 до 45 років...

Якщо є потреба додатково вишукати гроші на армію, можливо, справедливіше збирати їх з усіх платників податків? Було б цікаво також дізнатися, якими статистичними даними, економічними чи соціологічними дослідженнями керувався автор, конструюючи формулу розрахунку спеціального збору. Чи є виведений коефіцієнт доходів в залежності від того, де живе призовник – у місті районного чи обласного значення? Чому базова вікова ставка 24-річного і 50-річного бійця однакові? І чи однаково "підйомна" сума збору для олігарха і тракториста?

Якщо є потреба у мобілізації професіоналів, можливо, потрібно врегулювати питання якісного військового обліку та відбору мобілізованих, посилити відповідальність за ухилення від військової служби, унормувати проходження служби у війську іноземців?

Відтак, спроби вирішити непросту проблематику у доволі простий спосіб можуть мати таку ж ефективність, як дії прапорщика, який, одержавши команду зупинити поїзд, скомандував:

– Поїзд, на місці стій, раз, два!