Сьогодні в Україні оголошено жалобу за загиблими шахтарями на горезвісній шахті ім. Засядька. З цієї причини на Радіо Рокс на сьогодні скасовані всі розважальні передачі, в тому числі і "Суть собитій зі Свиридом Опанасовичем". Розділяючи горе шахтарських родин дід задається питанням чи не черговий це тривожний дзвіночок, що стару струхлявілу економічну модель пора міняти. І те, що трагедія сталася на окупованих територіях суті справи не міняє, бо цілком очевидно, що олігархічна модель економіки не здатна забезпечувати не те, що зростання добробуту населення, а елементарну техніку безпеки на шахтах і підприємствах.

Цілком очевидно, шо создана при Кучмі модель себе пережила і тепер просто необхідно її полностью міняти, бо дальше так діло йти не може. Зараз багато хто всі біди бачить в лічностях олігархів, но дід тут не став би персоніфіковувати проблему. Бо суть проблеми не в ліцах, а в самій системі, яку нужно міняти. А щодо лічностєй, тут нужен прагматичний підхід і взаємність. Єслі олігархи багато років пользувалися Украіною, то не гріх єслі тепер Україна попользується олігархами. Джаст бізнес, гайз. Енд ресіпросіті.

Наприкінці минулого року Порох бодро розказував нам про Стратегію 2020, а Сєня у грудні велєречіво розхвалював Програму діяльності КМУ і грозився вже за перший квартал 2015 року провести якіто грандіозні реформи. Например, скоротити кількість контролюючих органів з 56 до 28, а їх функцій з 1032 до 680. До кінця квартала в нас осталося шото около трьох тижнів, но дід пока не наблюдає під приміщенням КМУ демонстрацій бізнесменів з транспарантами "Спасіба Сєня!". Може то в нас підприємці такі неблагодарні?

Вчора після обіду Порох провів совещаніє Національної Ради реформ і зранку коєякі матеріали виложили на соответствующому сайті. Дід по жизні достаточно дотошний, заліз на отой сайт і вніматєльно все перечитав. Не хочу пока давати ніяких оцінок прочитаному, кому інтєресно гляньте самі. Но в діда осталася якась оскомина, шото я вже колись подобне бачив. І оте дежавю сильно нагадує славні традиції комсомольських мероприятій 80-х годов з бодрими рапортами про пророблену роботу, яку комсомол всігда був готовий підтвердити разними рапортами, отчотами, справками і другими бумажками. Но реальне життя комсомольських вождів при цьому вообще не інтересувало. Хотя, може дід і ошибається, хтозна... В любом случаі, за дєятєльностью отих комсомольців нада пристально стежити і дід це збирається робити з молодечим запалом. А лом у діда всігда під рукою. І він таінственно мерцає.

Тепер смотрім, шо в нас проісходить на міжнародній кухні. А там у разних каструлях булькає і піниться, і поварі з поварятами трудяться в поті лиця. Це готуються всякі інтєресні острі блюда для московського сцарька Б**діміра первого. Особенно інтєресний запах відчувається з голландської кухні, де місцеві повара вже довгенько варять Путіну шото особенно вкусьніньке. Заглядуєм під кришку і шо ми бачим? Ми бачим, як булькає розплавлений метал з рештків малазійського боїнга, який повара з Нідерландів готові, коли понадобиться, залити Хуйлу в самісіньку пельку. Вчора голландські слєдоватєлі заявили про то, шо всі і так давно знали - боїнг був збитий російською ракетою з сіпаратістської території і предположітєльно російським екіпажем. Путін при цьому ізвестії наверняка нєрвно зглотнув, представивши вкус приготовленого йому блюда. В общем, малазійський боїнг Москві ніхто і не збирався прощати і про нього всігда згадують іменно тоді, коли Хуйлу нада дать очередного пендєля, шоб вів себе пристойно і не забувався.

В ділі Наді Савченко пока существенних ізменєній нема, але час іде і сьогодні вже вісімдесят третій день її голодування. Ситуація набуває критичної гостроти і дід дуже надіється, що найближчими днями відбудуться позитивні зміни, в результаті яких ми зможемо зітхнути полегшено. Дай Боже. Надя стала вже дійсно загальнонародною героїнею і, як дідові достеменно відомо, в деяких школах вчителі задають дітям писати твори у вигляді листа до Наді. В принципі це непогано, але я б дуже не хотів, щоб постать Наді колись забронзовіла і перетворилася на очередну шкільну об'язаловку. Ми ж із вами знаємо, як держава може довести любу саму прекрасну ідею до повного маразму.

В нас перед очима Росія, яка дана нам в якості назіданія - як не треба робити. Даже непогана в принципі ідея із георгіївськими стрічками трансформувалася в путінській державі у такий необузданий колорадський шабаш, дивитися на який без огиди нормальна людина просто не може. І взагалі, єслі і є якась історична місія в Хуйлостана, то це доведення будь-яких ідей до маразму і абсурду, з тим, щоб прогресивне человечество не повторювало їхніх помилок та злочинів.

Вчора на ботоксній пиці самі знаєте кого весь день було вираженіє унинія і омерзєнія - приходилося заніматься противними внутріросійськии ділами, подготовкой к посєвной, виплатами пенсій і соціалок, в общем - ділами неприятними і неінтєресними. Хуйло вже даже не особо реагірував, коли міністри дружно розказували як вони дєрибанять Резервний фонд, которий создавався півтора десятиліття на удачній коньюнктурі цін на углєводороди і планувалося, шо колись в будущем далекі потомки скажуть Хуйлу спасіба за рачітєльность і бережлівость. Вже не скажуть. Кубишка вже пішла по рукам, хотя лічно дід щитав, шо її до 2016 года не чіпатимуть. Но, відімо, сітуація в РФ хуже, чим ми предполагали.

Вчора увечері дід почитав на ночь глядя воспомінанія Людмили Путіної про свого мужа, які були іздані ще в 2002 році. І там вона тіпа хвалить свого мужа. Но крізь ті похвали проскакує така жіноча тоска і явственно проглядає така ублюдочна пика мелкого домашнього тирана, шо дід удівляється, як Люда вообще могла вийти заміж за того урода. В общем так, мущини, коли ви обіжаєте своіх коханих, заставляєте іх морально страдать, так і знайте - ви уподобляєтеся Путіна. Єслі ви обіцяєте шось дружині, вона терпляче жде, а ви цього не виконуєте - ви уподобляєтеся Хуйлу. Єслі жінка старалася і приготувала вам шото вкусніньке, а ви поївши, як послєдня неблагодарна скотина даже "дякую" їй не кажете - то ви ведете себе точь-в-точь, як Хуйло в молодиє годи. В общем так, дядьки - бережемо, любимо і балуємо своїх коханих і не лише 8 березня, а і в остальні 364 дні року. А єслі жінка чимось недовольна, то задумуємося, чи не ведемо ми себе як Хуйло. Жити під одним дахом з Хуйлом удовольствіє малоприятне, жінок можна понять.