Сьогодні мав честь у Вільнюсі вітати литовців з 25-літтям відновлення Литовської державності. Багато хто під час виступів наголошував, що Литва маленька, але свободолюбива країна. "Це не так, – сказав я, – Литва не маленька країна". Я пригадав, як у 1989 році я зі Львова багато разів приїжджав у Вільнюс, бо саме там друкувалась вся незалежна антирадянська преса України. Тисячі кілометрів я віз важезні пакунки забороненої преси поїздом у Львів. Для нас Вільнюс перш за все був столицею вільних людей.

У 1990 році багато хто переконував, що Радянський Союз та комуністичну партію треба лише трішки демократизувати. Але ми із побратимами не вірили, що монстра можна вилікувати й готували боївки. І коли 11 березня у Вільнюсі литовці гордо проголосили: "Ми уже вільні!", ми усі, десятки мільйонів, на одному подиху повторили за ними: "Ми уже вільні!".

Разом ми здолали, здавалось, непереможну Радянську імперію.

Литва – не маленька держава, велич країни визначається не кількістю населення і територією, а лише висотою і твердістю духу її людей. Литва була першою, за нею стали на шлях свободи усі інші.

І сьогодні Литва – один з найбільших соратників України в нашій боротьбі. В боротьбі світу вільних людей проти імперії зла. Вони знають: війна, яку розв'язав Путін, це не лише війна проти України, це війна проти всього цивілізованого світу.

Перший Голова відродженого Сейму Литви Вітаутас Ландсберґіс у своїй проникливій промові сказав: "Сьогодні імперія хоче повернути свої, як вони вважають, втрачені колонії. І наш успіх 25-літньої давності може виявитися лише тимчасовим успіхом, порохом. Коли окупант прийде на нашу землю, наші європейські сусіди-боягузи ще й порадять нам не чинити опір, бо для них, виявляється, є якісь вищі цінності, аніж гідність та свобода. Тому маємо знати: кожен має бути готовим боронити свого сивочолого батька, свою молодшу сестричку.

Журналіст литовського видання "Lietuvos žinios" Айданас Пралейка сказав мені в приватній розмові: "Ми знаємо, що як піде ця орда нам буде важко. Але наше завдання втриматись 72 години, спалити побільше їхніх танків та вертольотів. Кожен литовець знає, що він мусить мати сина, щоб тоді, коли прийде день, взяти зброю в руки і захищати свою Батьківщину. І щоб знати, що буде кому продовжити рід".

Путіну ніколи не збагнути, з чим він зіткнувся. Йому ніколи не осягнути велич і силу вільних людей. І тому я знаю, що ми зупинимо Путіна так, як 1362 року литовські та українські лицарі пліч-о-пліч зупинили орду в битві на Синіх Водах.

Вітаю наших литовських побратимів зі святом! Разом переможемо!