Серед усіх заявлених реформ – модернізація державної служби має особливе значення. Адже всі інші економічні, соціальні чи конституційні реформи будуть виконувати саме державні службовці. Будь-яку реформу потрібно починати, розуміючи, які є проблеми і яким має бути результат проведеної кампанії. Чого очікує від держслужби суспільство? Очевидно, що скорочення загальних видатків на державний апарат, скорочення кількості чиновників, підвищення якості адміністративних послуг та подолання корупції.

Чого очікують від реформи власне самі держслужбовці? Достойної оплати праці, бажано додаткових соціальних гарантій, перспективи кар'єрного просування, незалежності від суб'єктивних і політичних особливостей начальника.

Для задоволення запитів суспільства потрібна перш за все адміністративна реформа: скорочення надлишкових функцій та дублювання повноважень у органах державної влади, введення електронного документообігу та елементів електронного уряду, закриття корупційних схем. У питаннях запобігання проявам та спокусам корупції винятково важливою має бути роль Національної ради з питань запобігання корупції. На жаль, ще до 26 січня уряд мав розробити Положення про конкурсну комісію з відбору членів Ради та відповідний регламент, проте терміни пройшли, робота стоїть.

Реформу власне державної служби можливо проводити лише синхронно із адміністративною реформою. Лише так можна досягнути надмети: формування кваліфікованого корпусу державних службовців, які будуть працювати в невеликих за штатом високотехнологічних та мобільних органах державної влади.

Відверто, в реформі державної служби найбільш принциповим питанням є підхід до обрахування пенсії. Не секрет, що для значної кількості службовців саме перспектива отримання більшої за середній рівень пенсії була головним мотиватором перебування на державній службі. Зарплата в останні роки не індексувалася і перестала бути конкурентною, путівки та інші пільги фактично ліквідовані, корупційні можливості насправді навіть теоретично мали 2-3% із майже 300-тисячного корпусу державних службовців та службовців органів місцевого самоврядування. Згідно чинного законодавства, їх пенсія нараховується за ставкою в середньому 70% від зарплати, на відміну від 40% для звичайних працюючих. Нацдержслужба пропонувала перехід на загальну систему нарахування пенсій з 2020 року, для пом'якшення шокового ефекту. Проте Верховна Рада прийняла зміни до пенсійного законодавства, які передбачають або прийняття нового закону про пенсійне забезпечення з вирівнюванням системи нарахування пенсій, або автоматичну відміну особливого порядку для держслужбовців, депутатів, прокурорів з 1 червня 2015 року. З точки зору бюджетної економії та соціальної справедливості це рішення правильне, проте для багатьох службовців передпенсійного віку воно стало значним розчаруванням.

Друге принципове питання в реформі держслужби – оплата праці. В ідеалі, кількість держслужбовців потрібно скоротити на 30-40%, але тим, що залишилися, підняти зарплату саме на 30-40%. Хоча, при нинішній інфляції і таке підняття не компенсує втрати від зменшення пенсій та росту цін. В будь-якому випадку, реформа державної служби не може бути дешевою. При піднятті зарплати без суттєвого скорочення штатної кількості – додаткові витрати держбюджету 3-4 млрд гривень, що на сьогодні є не підйомним для бюджету. При звільненні 50 тисяч чоловік – разові виплати від 1 млрд гривень, плюс додаткові виплати по тимчасовому безробіттю в центрах зайнятості. При проведенні реформи для того щоб "втиснутися" в бюджет 2015 року уряд пропонуватиме скорочення кількості службовців на 20%, скорочення керівних посад в кожному органі до 25% (решта 75% – не керівні), та зменшення надбавок за вислугу років.

Є ще одне принципове питання, яке вирішити потрібно, і воно легше, аніж питання фінансові. Це мобільність державного службовця в рамках переведення між органами державної влади. Існуюча практика створила легальні шляхи для кадрових призначень в обхід обов'язкового конкурсного відбору. Перш за все, це прийом на державну службу співробітників патронатних служб та помічників-консультантів народних депутатів України. Після короткого перебування на цих посадах (на них зарахування проводиться без конкурсу) багато з них по переводу зараховуються на керівні посади в міністерствах чи місцевих адміністраціях. Натомість ламається система мотивації та постійного кар'єрного зростання для їхніх підлеглих. Як вихід, співробітники патронатних служб та помічники-консультанти повинні бути прирівняні до державних службовців, проте переведення їх має бути заборонено. Саме ця норма є чутливою для багатьох народних депутатів. В той же час, система переведення між відомствами має бути удосконалена, проте не скасована.

Взагалі, з відміною пільгових пенсій потрібно розробляти нову систему мотивацій для державних службовців, форсувати адміністративну реформу та шукати гроші на ці реформи. Без нової державної машини інші реформи не запрацюють, навіть якщо буде політична воля.