"Говори - і я тебе побачу"

У міграційній службі Печерського району (Авір), сьогодні, я була змушена написати скаргу на ім'я керівника, через те, що на моє прохання до співробітниці пояснювати мені все українською мовою, отримала відповідь з роздратуванням в голосі: "ві мнє что указиваєтє как говорить! как хочу так говорю, меня так родітєлі училі!!" Я відповіла, що "как хочу", це вдома, а в українській державній установі ви маєте говорити єдиною державною мовою!!! і я не знаю, що таке "апрєль!" На її захист кинулася інша співробітниця і вже хором дохідливо пояснили мені, як я не маю їх вчити працювати. За 10 хвилин обидві стояли в кабінеті начальника і вибачалися. 

Мою письмову скаргу начальник пообіцяв обговорити на загальних зборах і письмово повідомити про міри впливу! Виявилося, що це не перша скарга від громадян... 

Неприємно, але інакше, змін в Україні ніяких не відбудеться!!! Я не за себе боролася, а за мою любу неньку, скільки власні діти будуть її зневажати. Чим, тоді ми від Росії відрізняємось? Одна велика російськомовна держава СССР? В чому тоді проблема? За що гинуть наші чоловіки? Йдемте по російські паспорти?