Не буду приховувати, що мені часто закидають упередженість у ставленні до вітчизняного МЗС. Кажуть, не звернули на мене уваги після Революції, обділили посадами, тому і випендрююсь. Мовляв, а так - там, в МЗС, усі нормальні "парні".

Так ось свіжий приклад, звідки береться у мене таке ставлення.

Минулого тижня наш, майданівський, Андрій Клименко їздив до США на запрошення Атлантичної Ради - однієї з чільних в Америці неурядових організацій, що спеціалізується на питаннях зовнішньої політики.

Запросили для презентації теми прав людини і загалом ситуації в анексованому Криму. 

Це ж важлива для України тема? Думаю, що так.

Чи багато у Вашингтоні відбувається подій, присвячених Україні? Думаю, що точно не щодня.

То ж яка може бути причина для посольства України не взяти участь у такому заході? 

В посольстві працюють понад 30 українських дипломатів. Лише політична секція - понад 10 чоловік.

Захід відбувається в самому центрі Вашингтона на відстані пару кілометрів від нашого посольства.

На заході зібралися представники двох десятків посольств (я не маю права розкривати список учасників, тому обійдемось натяками), включно з посольством держави, яку вважають союзником Росії. На заході були представники усіх українських організацій і центрів, політологи, журналісти, бізнесмени, представники державного департаменту США. Близько 50 осіб, яким цікаво знати більше про анексію Криму, і що з тим робити далі.

Не було на цьому заході лише представників посольства України.

Представники МЗС ще жодного разу не відгукнулись на запрошення Майдану ЗС відвідати змістовні (не прийняття) заходи, які ми проводимо в Києві, не відреагували на пропозицію провести для них презентацію стратегії повернення Криму, результатів соцопитування щодо ставлення українців до МЗС і до зовнішньої політики...

Яке питання тут буде доречне: навіщо все це українському МЗС і українським дипломатам, чи, може. навіщо нам такий МЗС і такі дипломати?

Карфаген має бути зруйнований.