Прочитав на «Дусі»  новину про працевлаштування на телеканалі «Інтер»  російського, прости господи, журналіста  Леоніда Муравйова. Це один з полчищ головорізів від журналістики, які викривали звірства «київської хунти» і прославляли подвиги «ополченців» ЛНР і ДНР.

Наступним кроком має стати працевлаштування на місце Безлюдної якого-небудь Кисельова. Мало того, на самого власника каналу Льовочкіна може знайтися свій Сурков.

Ми вже спостерігали таких «гнучких» політиків на Донбасі, які вирішили погратися у федералізацію і самостійність регіону. Зараз банально втрачають гроші і їм болить голова, як не втратити своє майно і відновити його прибутковість. Але оскільки кожен політик і його оточення думають, що вони найхитріші і їх омине така доля, то хай собі наступають на граблі.

Мене інше хвилює. На «Інтері» працюють репортер Руслан Смещук і оператор Сергій Дубінін. Вони забралися до Донецькоуго аеропорт під обстрілами  раніше від  фотожурналіста  з США Сергія Лойка. Просто іноземців в нас піарять охочіше, ніж своїх.

Там є журналіст Роман Бочкала, який регулярно висвітлює війну. Він  був поранений на цій війні. Тобто людина відважна.  На каналі є інші журналісти, які розповідають про бойові дії, ризикуючи життям. Бо не ризикувати життям там просто неможливо.

У мене до них запитання. Колеги, а вам буде комфортно працювати поруч з інформаційним головорізом? Мало того, схоже, що він там редактором буде. Вам радісно буде, коли завдання вам роздаватиме той, хто ще вчора сприяв вбивству наших співвітчизників? Сам факт того, що він їде до нас, свдчить про те, що він чудово розуміє, що наша хунта така хунта, що не розіпне його у Слов’янську і не згвалтує на блок-посту. Судячи з цього факту, він не був зазомбованим ідейним російським нациком. Він чудово усвідомлював, що бреше. 

Особисто я спокійно ставлюся до іноземців у наших ЗМІ. Навіть росіян, бо серед них є такі, які не захотіли служити ідіотичними рупорами Кремля. Але ж є якась межа, яку не можна переступати? Чи я помиляюся?