За радянських часів наступного лідера країни визначали за прізвищем голови похоронної комісії. Росія завела собі іншу традицію. 

Та й про похорони поки що нечутно. 

У Московії наступним президентом стає той, хто перед тим укріпиться у прем’єрському кріслі. 

Чому зник Путін – це нині клопіт патологоанатомів. Як політичних, так і посвячених Гіппократом. Скажу лише: так зникають – на час або назавжди – сп’янілі від необмеженої влади диктатори, які переступили межу. Проте, я б не сподівався, що підтоптаного «лідера нації» вночі накрили подушкою з вишитим двоглавим орлом або приклалися до скроні золотою табакеркою з вензелями, як практикували у Російській імперії. Таких повідомлень не буде. Все обставлять у демократичних традиціях: добровільний відхід від справ, ішемічний інсульт або давно анонсований рак підшлункової залози. 

Але спочатку країні представлять нового голову уряду, який після оголошення відставки діючого до 6 березня президента візьме на себе виконання його обов’язків. 

Нового прем’єра, бо Медведєв своє відіграв – не надто почесну роль «блюстителя» трону, поки Путін відлучався справити конституційну потребу.

То хто ж найближчим часом очолить російський Кабінет Міністрів, аби потім стати президентом? 

Віце-прем'єра Дмитра Рогозіна слідом за Медведєвим треба також викреслити. У нього й без того висока місія, яку ні на кого іншого не перекладеш – колонізація Місяця, Марсу, а потім і Всесвіту з повсюдним встановленням триколора. Михайла Ходорковського також з закордону не кликатимуть – він не Ленін для такої честі.

А от старожил і важковаговик російського політикуму Сергій Шойгу ходить в явних фаворитах. 

Шойгу працював в усіх складах російського уряду, починаючи з 1991 року, і за цей час наростив неабиякі м’язи. Ще за Єльцина він під егідою Міністерства з надзвичайних ситуацій створив таємну службу"Лідер", напряму підпорядковану верхівці країни. Ескадронам смерті спеціального призначення було довірено "захист конституційного ладу Росії". Тобто на "спеціалістів з проведення рятувальних операцій особливого ризику" поклали функції, що зовні дублювали ФСБ і МВС. Про істинне призначення "Лідера" знали лиш кілька посвячених осіб. У цій структурі Шойгу зібрав до 1500 професійних бойовиків, польову підтримку яким у час "Х" готові мали забезпечити десятки тисяч солдат МНС. 

Саме ці таємничі ескадрони, треба розуміти, було явлено світові 2014 року на Кримському півострові у вигляді «ввічливих зелених чоловічків», готових, за їхніми пізнішими зізнаннями, у випадку опору винищувати і випалювати українців і все українське. 

Новостворені безконтрольні ескадрони смерті вирізнили Шойгу серед інших генералів чи спрацювали інші важелі, але його почали готувати у правителі Росії. І також з розрахунком на час "Х". За чутками, вже восени 1998 року під час дефолту Єльцин мав намір неконституційним шляхом передати владу російському Піночету. Вдруге потреба у главі МНС виникла у 2002-2003 роках. Тоді начебто керівник адміністрації президента Олександр Волошин разом з прем'єр-міністром Михайлом Касьяновим збиралися поставити його замість Путіна. Втретє фігуру Шойгу приміряли до президентського крісла восени 2008 чи навесні 2009 року – замість нездари Медведєва. 

Першого разу щось не склалося, у двох останніх випадках Шойгу обрав за краще порозумітися з Путіним. Відтоді, кажуть, їх пов’язує не лише висока довіра, а й велика кров. Зокрема і кров президента Польщі Качинського та 95 його соратників. 

То може нині пробив час шамана, масона, сатаніста й експерта з чорної магії, як небезпідставно атестують Сергія Кожугетовича у певних колах?

Діючий міністр оборони має шанси і доволі серйозні. Проте, не менші вони й у Сергія Іванова, правої руки Путіна. 

Сергій Борисович має солідний послужний список: з 2005 по 2011 рік був або першим заступником, або заступником голови уряду Росії, три роки очолював Міністерство оборони, а з 22 грудня 2011 року є главою адміністрації президента і постійним членом Ради безпеки РФ. Та головне – служив заступником директора ФСБ у той час, коли службу очолював Володимир Путін. Тобто є в очах росіян продовжувачем справи нинішнього, ще не похованого, «лідера нації».

Варто згадати також, що коли Путіну знадобився конституційний перепочинок перед другим президентським колом, саме Іванов розглядався як найбільш очевидний спадкоємець на тимчасову звільнену посаду, проте Путін не ризикнув довірити красне місце сильному конкурентові і віддав перевагу безбарвному Медведєву. Сергій Іванов має на Заході репутацію твердої, підозрілої, проте адекватної людини, яка «ніколи не обіцяє зробити того, що зробити не може», він вільно володіє англійською й шведською мовами. 

Гадаю, Іванов або Шойгу й стане невдовзі прем’єром і виконуючим обов’язки президента Росії. 

За кого вболівати українцям? Жоден нас не тішить. Проте згортання військового протистояння між нашими країнами слід очікувати в обох випадках. В іншому разі всесвітня путінська ганьба стане персональною ганьбою нового лідера. Та й Росію необхідно рятувати від катастрофи. 

Припускаю, Путін може піднести сюрприз і вийти з майже двотижневого небуття. Проте – навряд чи надовго. Він устиг продемонструвати власну вразливість, навіть слабкість. Та й розклад серед наступників тимчасове повернення Путіна вже не змінить.