Зараз важливо переорієнтувати освіту на те, аби збільшувати кількість людей із нестандартним типом мислення

Вже далеко не перший рік на українському політичному олімпі вкрай не вистачає непересічних особистостей. Хтось може заперечити, мовляв, їх якраз забагато останнім часом.

Проте мова зовсім не про різних маргіналів, котрі різною клоунадою намагаються привернути до себе увагу і відвернути її від нагальних проблем чи, що ще гірше, дискредитувати хороші починання своєю присутністю та підтримкою.

Не про чергового представника кунсткамери від політики. Не про тих маргіналів, що вигадують якусь фішку і створюють довкола себе секти, «вірні» котрої розмальовують дурними гаслами стіни своїх міст.

Мова про людей із нестандартним типом мислення. Таких найбільше бракує в критичні моменти історії країни, адже серйозні проблеми іноді потребують нетривіального підходу до їхнього вирішення.

Український соціум ще донедавна був неготовий до визнання таких людей. І це недивно, адже система цілком і повністю налаштована на те, аби виштовхувати індивідуумів із нестандартним мисленням на периферію, вважаючи їх маргіналами та несповна розуму. Часто їм доводиться виїжджати за кордон і, лише отримавши визнанням там, вони отримують шанс на сприйняття на Батьківщині.

Починати зміни потрібно з освіти

Українська система освіти, особливо в табачниківській версії, заточена на те, аби не сприймати людей із нестандартними підходами. Мабуть, багатьом доводилося бачити влучну картинку-карикатуру, де вчителька дбайливо підтинає думки учнів до квадратного стандарту. Ця уніфікація та обмеження загальмовують розвиток України. Точно так само, як і те, що українців ще змалку не навчають основ критичного мислення.

В боротьбі з освітою, оточенням, котре теж виступає проти того, аби хтось «виділявся», переможцями виходять лише нонконформісти, котрі спокійно ставляться до несприйняття їхніх підходів.

Тому зараз важливо переорієнтувати освіту на те, аби збільшувати кількість людей із нестандартним типом мислення.

Такі люди є, вони зараз загартовуються в боротьбі із бюрократією та «русским миром», проте соціум поки що має низький поріг сприйняття нестандартних підходів в політиці, економіці та інших царинах. Майдан і війна повинні підняти цей поріг, і скоро такі люди вийдуть на головну сцену.

Суспільство все більше пересвідчується в тому, що ні сучасні інститути, ні традиційні шляхи вирішення проблем, ні старі політики та військові керівники не здатні відповідати на отримані виклики належним чином.

Військові кореспонденти, що повертаються з фронту, наголошують на тім, що успішні операції українських військ проводилися здебільшого молодими керівниками, котрі використовували нестандартні ходи та ефект несподіванки.

Подібно до них, одним із найуспішніших українських полководців був гетьман Петро Сагайдачний, котрий вмів заскочити супротивника зненацька. Не дарма він зумів дійти аж до Москви.

Саме люди із нестандартним мисленням змінюють світ. Саме вони знають сенс інновацій та запроваджують світові тренди. Поява критично необхідної кількості таких людей може допомогти зробити «жаб’ячий стрибок», про котрий говорить професор Ярослав Грицак, для переходу до форми відкритого доступу та потрапляння в клуб розвинених країн. Прихід людей нового типу мислення означатиме відмирання старої системи, а з нею в минуле відійдуть старі політичні еліти, що мало відбутися одразу після Майдану.