Один із найближчих соратників Бориса Нємцова по опозиційній діяльності Ілля Яшин пообіцяв вже в середині квітня опублікувати останню доповідь вбитого політика. Ця доповідь мала бути присвячена участі російських військових в українському конфлікті і довести те, що зрозуміло будь-якому школяреві в Україні, але досі неясно росіянам – на Донбасі немає ніякого громадянського конфлікту, а є елементарна окупація частини території нахабним агресором.

Чи змінить ця доповідь громадську думку в Росії? Дуже сумніваюся. І зовсім не тому, що не вірю в її переконливість. Доповіді Нємцова завжди були переконливі. І не в останню чергу тому, що політик не гнався за сенсаційною інформацією. Він скрупульозно працював з фактами, які можна було отримати з відкритих джерел – цифрами, документами, свідченнями. І показував, що в російській корупції немає ніяких таємниць. Потрібно просто вміти її побачити. Але більшість його співвітчизників – цього не бажала. Не побажає вона побачити і російських військових у степах України.

Проблема не в тому, що Путін – брехун. Проблема в тому, що він – президент країни брехунів. Звичайному росіянину вигідно робити вигляд, що він не вірить у присутність російських військ в Україні. Не тому, що він справді вважає, що їх там немає, а тому що в боротьбі проти ворога всі засоби доцільні. Радянських людей завжди виховували в цій брехні. Більшовики створювали комуністичний рух у країнах Заходу під вигаданими іменами. Коли на допомогу комуністам в Китай або республіканцям в Іспанію відправлялися радники з Москви, вони брали собі вигадані китайські або іспанські прізвища. Коли Радянський Союз вирішив окупувати Фінляндію, він створив у Теріокі маріонетковий комуністичний уряд і «прийшов на допомогу фінському народові». При цьому в Радянському Союзі всі знали, що країна воює з Фінляндією і пишалися солдатами-окупантами. Варто нагадати, що ця брехня ніколи не була засуджена, що Росія – на відміну від нацистської Німеччини – так і не пройшла процес десталінізації, що її сьогоднішні жителі – прямі нащадки своїх дідів і батьків, вихованих у брехні.

Саме тому росіяни роблять вигляд, що вірять у громадянську війну на Донбасі. Якщо ви поговорите з таким віруючим відверто, він скаже вам правду про свої переконання: що Донбас – це Росія. І Україна – теж. І що російську землю потрібно звільнити від фашистів і американців. Ну а що в цьому «звільненні» не зізнається президент – так і правильно, навіщо Росії нові санкції і проблеми? Ми й надалі будемо посилати «добровольців», а міжнародне співтовариство – їх не помічати.

Як не дивно, правду про присутність російських військ в Україні готові сказати дві протилежні групи політиків. Російські ліберали – такі, як Нємцов – не бажають, щоб їхня країна стала всесвітнім ізгоєм і назавжди посварилася з Україною і Заходом. А радикальні російські шовіністи не розуміють, чому це «велика Росія» повинна соромитися своїх солдатів, які звільняють «російську землю». І ті, й інші стверджують – так, російські війська є. І суспільство не чує ні тих, ні інших. Зате чує президента Путіна і радісно бреше разом з ним.

Тому що жити в брехні комфортно, безпечно і головне – не накладає на тебе жодної відповідальності у випадку поразки. Якщо Росія піде з Донбасу, громадяни цієї країни скажуть, що її там і не було. І ні в чому не покаються – не можна ж каятися в тому, чого не було. Просто будуть чекати своєї наступної підлої війни, чергової можливості ні про що не знати і нічого не бачити.