Продуктова паніка трохи притихла. Але кожного разу, коли я ходжу на закупи, бачу окремих адептів "батальйону бакалії". І кожного разу дивуюся - ну навіщо цим молодим людям, одягненим у брендовий одяг, мішок цукру? У ньому – цілих 50 кілограмів. А середньостатистична українська родина з трьох людей за рік з'їдає не більше 15 кілограмів солодкого піску.

Рівень тривоги в українському суспільстві нині такий самий, як на початку 90-х. До речі, першими спустошувати полиці супермаркетів почали саме ті, хто добре пам'ятає, як за ніч може повністю знецінитися усе зароблене. Ті, хто годинами стояв за "макаронними виробами вищого ґатунку" та іншими "смаколиками".

Як і тоді, сьогодні людьми керує страх голоду. І це природно, розповіла мені психолог Наталя Кухтіна. На сході війна, в економіці шторм, подальший розвиток подій не прогнозований. Тому продуктова паніка – абсолютно закономірна реакція суспільства.

Спрогнозувати такий розвиток подій було нескладно. Емоції людей завжди домінують над здоровим глуздом. Цим і скористалися продовольчі мережі: вони витиснули із паніки максимум.

Усі, хто потрапляв в магазини під час продуктової істерії, так і чи інакше прикупили завий кілограм гречки чи муки. Так працює закон ланцюгової реакції, і тут не має значення ані вік, ані освіта, ані рівень доходів родини.

А далі включаються психологічні закони.

"Вони намагаються таким чином укріпити свій контур безпеки. Вони обслуговують свій страх зубожіння. Вони обслуговують свій страх голоду. Люди думають, що вони унебезпечили себе на якийсь час. Але точнісінько навпаки. Вони створюють інформаційне поле – психологію обмежень і бідності. І вони таким чином створюють додаткові перешкоди, додаткові бар'єри в житті", - пояснила психолог.

Простіше кажучи, той мішок в коморі – це яскраве матеріальне нагадування – "все погано", "ні на що не вистачає грошей", "мені тяжко". І згодом негативні думки перетворюються на такі самі події в житті.

З огляду на економічну ситуацію, ми можемо стати свідками ще не однієї продуктової паніки. Не піддаватися її впливу насправді дуже просто, запевнила мене психолог. Рецепт такий: провести ревізію в холодильнику, на полицях, а тоді – в голові.

Тут лише одні плюси. По-перше, велике прибирання на кухні – це завжди добре. По-друге, це перегляд своїх продуктових вподобань. Якщо у вас досі лежать три кілограми гречки, куплені під час паніки в часи Євромайдану - це означає, що ви її не любите в принципі, тож не купуйте її зовсім. Те саме стосується рибних консервів, декількох кілограмів гороху, пакунків із сіллю, блоків із сірниками, пакетів зі свічками (потрібне підкреслити). До речі, все для вас зайве можна віднести на Фролівську, 13 – до центру прийому допомоги біженцям.

Таке символічне прибирання – спосіб навести лад і в своїх думках. Фахівці це називають "ревізією в голові". Вона зараз потрібна великій кількості українців, які шукають відповідь на питання, як жити під час війни, як приборкати емоції в тяжкі часи.

"Будь-що не вимовляйте слова "нам потрібно вижити" – це вкрай руйнівна установка. "Ми пе-ре-жи-ве-мо цю ситуацію" – так потрібно казати собі і своїм близьким. Це перше. Друге – потрібно заборонити собі обговорювати і підтримувати панічні настрої. Середньостатистичний українець не може на це вплинути, тож не треба про це говорити. І третє – в жодному разі не потрібно себе позбавляти задоволень", - передала через мене поради українцям Наталя Кухтіна.

Просто задоволення можуть стати більш бюджетними. Криза – найкращий час для нестандартних рішень та ідей.