Буває так в людській історії, що цілі десятиліття проходять ніби повз нас, залишаючи за собою лише незначні коливання статистичних графіків і типову для того періоду архітектуру. Наш час не такий.  Все, що відбувається зараз, безпосередньо визначає, якою буде Україна завтра.

Ми живемо в доленосні часи.

Розуміючи це, кожен небайдужий до долі країни обирає собі спосіб, у який він долучається до творення майбутнього. Хто має максимум мужності – йде на фронт. Хтось організовує волонтерські рухи, хтось допомагає волонтерам, хтось допомагає збирати кошти для волонтерів.

Дуже схожою є ситуація на внутрішньому фронті реформ. Не дивлячись на те, що реформи, боротьба з корупцією, утвердження верховенства права на сьогодні є політичним мейнстрімом, ми не можемо залишити їх впровадження виключно на розсуд політиків. Адже так само небезпечно імітувати реформи, як і забезпечення армії зброєю й амуніцією.

Політики приходять і йдуть, а відповідальність з те, яку країну ми залишимо наступним поколінням, лежить завжди на нас. Тому кожен повинен зараз докласти максимум зусиль на обох фронтах. Не для того, щоб потім сказати "ми зробили все, що могли". А для того, щоб потім так само, як зараз до нас їздять представники Грузії, Литви, Польщі, інших країн, яким вдалися реформи, ми з вами їздили й розповідали, що таке українське економічне диво і як ми за лічені роки перетворили Україну на одну з найуспішніших країн світу.

Тому що з дуже високою імовірністю Україна або досягне справжнього успіху, або перестане існувати такою, як ми її знаємо.

Відчуваючи цю відповідальність, рік тому громадські активісти і експерти утворили Реанімаційний пакет реформ – громадську платформу, яка об’єднала зусилля експертів, які знали, які саме потрібні реформи і громадських діячів і активістів, які знали, як ці реформи втілити в життя.

Це стало своєрідною точкою докладання зусиль усіх тих, хто прагне реформувати країну.

За рік ми розробили і домоглися прийняття 29 дуже важливих реформаторських законів і не зупиняємося на досягнутому.

Сьогодні, коли ми фактично тримаємо в руках формулу впровадження реформ, ми замислилися над тим, як передати її максимальній кількості людей, щоб кожен, хто відчуває в собі можливість і бажання робити реформи, мав для цього ефективний інструмент.

З думкою про це ми створили Відкритий Університет Реформ – осередок професійної підготовки молодих реформаторів, презентація якого відбулася минулої суботи. В межах цього проекту студенти, молоді фахівці, та й узагалі кожен, хто відчуває в собі можливість розробляти й упроваджувати реформи, зможе швидко й безоплатно отримати для того спеціальний набір знань і вмінь.

Зокрема, слухачі Відкритого Університету Реформ зможуть ознайомитися з механізмами функціонування влади і громадянського суспільства, перейняти досвід провідних реформаторів – відомих політиків і громадських діячів, виробити навички комунікації з суспільством і владою й в цілому осягнути, як можна змусити владу робити правильні й необхідні для країни речі.

Інертність влади у впровадженні реформ – річ, на жаль, цілком закономірна. Але саме тому, що є величезна різниця між кількістю і якістю реформ, яких потребує суспільство і тим, чого що в цьому напрямі спромоглася досягти влада, величезного значення набуває діяльність неурядових реформаторських організацій, які фактично диктують владі необхідний порядок денний. Сьогодні, коли перспективи України і її саме існування залежить від успіхів на внутрішньому фронті реформ так само, як і на зовнішньому, усім нам, хто спроможний вести цю боротьбу, дуже важливо максимально мобілізуватися.

Зараз найкращі громадські активісти – Гопко, Заліщук, Сироїд, Лещенко, Найєм і інші – пішли на передову, на вістря політики. Вони – кіборги у війні за реформи.

І зараз так само, як зусиллями волонтерів, які фактично залишили позаду все своє попереднє життя, ми в рекордні строки оснастили і продовжуємо оснащувати нашу Армію, ми спільними зусиллями повинні зміцнювати лінію внутрішнього фронту реформ, щоб просуватися далі в бік демократії, прав людини і добробуту народу.

Багатьом із тих, хто зараз активний в сфері громадянського суспільства, свого часу довелося зробити вибір і залишити попередню роботу для того, щоб робити реформи. Мої колеги з Реанімаційного пакету реформ залишали університети, держслужбу й інші посади, бо відчували що повинні докласти максимум зусиль, щоб впровадити реформи у відповідних сферах.

Я особисто вирішив залишити посаду судді, бо зрозумів, що спрямувавши свої знання і енергію в напрямку судової реформи, можу зробити більше для утвердження верховенства права в Україні.

Коли виникла ідея Відкритого Університету Реформ, ми з колегами почали день і ніч працювати над її реалізацією.

Ми живемо в такі часи, які вимагають від нас додаткових зусиль.

Кожному з нас, хто відчуває відповідальність за країну, потрібно зараз "поволонтерити" для того, аби потім ми могли жити в мирі, злагоді й добробуті.

Ми знаємо, що в Україні є достатньо молодих і енергійних людей, які готові докласти зусилля для розбудови майбутнього, готові стати тією рушійною силою, яка здатна робити реальні зміни сьогодні і стати соціальною й політичною елітою України в майбутньому. Об’єднуйтеся.  Долучайтеся. Змінюйте.