Як кримнаши звикли брехати усього за рік. Рефлекторно. Недавно мене розшукав в мережі колишній однокашник.

Слово за слово, він був впевнений що я далеко за межами Криму (так йому сказали), а я не поспішав його розувірувати. Він, думаючи що я за кордоном, розписав як у Кримнашу добре живеться - всім, і йому в тому числі. Тут-то тільки я йому і повідомляю, що сам із Криму - ні ногою, і все бачу на власні очи.

Чувак теряється. Тоді я кажу - скоро буду у твоєму місті, давай зустрінемось. Він каже, що він днює і ночує на підприємстві, зараз воно дуже режимне, і пройти туди нереально.

"Нічого, - кажу я, - випишеш мені перепустку, або вийдеш з прохідної, погуляємо". А самому вже смішно - сам не знаю чому. Він ще троха повідмазувався і нарешті зник з радарів. Потім я дізнаюся від спільних знайомих. Його підприємство давно опечатано і стоїть без роботи (давно - це скоро рік). Відповідно, сам він теж без роботи. Писав він мені з Сибіру, куди поїхав на зароботки. Думаю, це все що вам достатньо знати про кримських мережевих оптимістів.