Стільки років українці боролись проти цієї зловісної путінської агентші, і тепер гарантовано перемогли. Задля свободи, задля євроінтеграції Україна зібралась, і нанесла потужний удар під дих качанівській бранці, а потім ще й каблуком повернулась на її спині, віддавши цілих 5% на парламентських виборах.

Здобули! Перемогли! Тепер заживемо, бо більше не буде кому вставляти палки в колеса президенту і заважати невпинному ходу реформ! Більше ніхто не буде хіхікати із Хуйлом, ніхто не буде підписувати злоучинних коунтрагхдтів, а до влади прийшла сильна патріотична команда.

А потім на очах ошелешеного народу почалось відбуватись щось зовсім незрозуміле. Обраний такою всенародною хвилею президент розпочав свою каденцію із банальної інтелектуальної крадіжки - приспособивши "під себе" одну із промов Юлії Тимошенко Потім був бенкет, на який були запрошені тільки вершки суспільства - колишні регіонали, олігархічна обслуга та решта визначних осіб епохи розвиненого кучмізму. А потім були перші кадрові призначення, від яких сахнулись навіть ті, хто не плекав особливих ілюзій щодо нової команди.

Далі миздобутки просто посипались як із рогу плодючості.

Все, абсолютно все, в чому звинувачували перед виборами Юлію Тимошенко, із акуратною точністю взявся виконувати Порошенко:

- Порошенко розпочав прямі перемовини із Путіним, не забуваючи потиснути йому руку, і вочевидь похіхікати наодинці над тупими хахлами;

- під високим патронатом Яценюка спочатку було подано позов на Газпром, а потім під його ж патронатом покладено під сукно - натомість ми знову то обговорюємо знижку на газ від Росії, то не обговорюємо, а українці змушені платити так, ніби отримують газ не з українських свердловин, а з Марсу;

- розпочались укладення тіньових контрактів не просто із Путіним, а безпосередньо із Кримським Федеральним Округом та Донецькою Республікою;

- з'явились якісь дивні закони про асобінний статус, а українська армія зненацька стала такою слабкою, що майже добровільно віддала російським терорюгам добрячий шмат української землі;

- журналістика, яка ще так недавно борзо викривала таємні змови Тимошенко, різко перетворилась на щось подібне до біржі найманих кілерів, а головні правдоборці Лещенко і Найєм виявились... прожженими політиканами і лоббістами;

- замість референдуму по НАТО зненацька вигулькнули референдуми по федералізації та статусу російської мови.

А коли народ вирішив протестувати, йому швидко і ефективно закривали рота фразами типу "це все вигідно Путіну".

І от зараз ми бачимо фінальну серію цього перформансу.

Українцям демонструють, що в 2005 році зовсім не Юлія Тимошенко розвалила коаліцію. Адже зараз у неї настільки міноритарний пакет, що впливати вона може - давайте чесно казати - лише на дуже несуттєві речі. Але:

- був Зінченко, з'явився Гордієнко;

- були зловживання в НБУ від Стельмаха, тепер їх чинить Гонтарьова;

- були бензинові кризи, отримуйте електричну, вугільну та газову;

- був розкол між Ющенком та Тимошенко, тепер маєте розкол між Порошенком, Коломойським, Яценюком і всіма-всіма-всіма.

Мені хочеться поставити лише одне питання: а ви чого очікували? В 2005 і 2014 році з-за куліс всім диригувала одна і та сама людина. Тоді вона була секретарем РНБО, а зараз вона працює президентом.

А сутність не змінилась.

П. С. Три роки тому я написав статтю у якості полеміки з Мустафою Найємом, де крім всього прочого описав, як буде вестися людям в "Україні без Тимошенко". Прочитайте її зараз і прикиньте відсоток попадань:

http://abyrvalg.in.ua/mnenie/06-08-2012-9000-71.html

П. С. 2. Що робити далі? Нічого. Що вибрали - те і маєте, а тепер будуть наслідки, від яких не сховається ніхто. А вас попереджали.

П. С. 3. Я б на місці нашого народця уже біг би цілувати ручки і просити пробачення у Юлії Тимошенко, яку буквально принесли в жертву "поміркованості", справжня назва якої - совкове інтелектуальне ледарство, страх нового і бажання не розвитку країни, а збереження "як все і було, тільки без Януковича".