Дуже змішані відчуття від відставки Коломойського. 

З одного боку, враховуючи, стільки, скільки ми в Тиждень пишемо останні 8 років про необхідність демонтажу нашої олігархічно-люмпенської системи суспільства, то я мав би радіти. Це вже не кажучи про необхідність відповідальності за образу журналіста.

Останній олігарх втратив прямий вплив на державний апарат. Хоча непрямий, звичайно, залишиться - але чим не привід для гарного настрою? Тим більше, олігарх, який все одно в душі залишився "головрейдером всія України" з відповідною психологією.

Та не покидає відчуття, що обороноздатність країни від цього постраждає. Й сильно. На жаль, стан держави наразі такий, що все тримається на конкретно взятому керівникові. 

Скільки б критики ІВК не писали, що, мовляв, від його відставки Дніпро не почне текти в інший бік, реальність не міняється - багато в чому саме воля цього олігарха зупинили руйнівну "ватну весну" рік тому. 

Й те, що він піде, звичайно, не викличе якихось миттєвих тектонічних зсувів. Але створить купу проблем, які в даній ситуації можуть мати дуже негативний вплив на й так на соплях функціонуючу систему.

А найгірше те, що пан Коломойський явно не просто так йде з державної служби, а для того, щоб остаточно розв'язати собі руки - згадайте чутки, що перед тим, як подати заяву про відставку, він цілий день провів разом з іншим олігархом, Пінчуком. 

Так, звичайно, думаю, певні підкилимні домовленості між ІВК та Порошенком явно є. Типу, ти сам йдеш - я тебе не чіпаю. Однак не та він людина, щоб все так просто залишити й відступити. От саме зараз, коли Беня позбавився тягаря державної відповідальності, він й покаже по-справжньому зуби єврейського мафіозі.

Дуже радий буду помилятися, але ми присутні зараз при початку дуже довгограючого конфлікту. Який може вилитися наприклад у парламентську кризу, розвал коаліції, внаслідок злагодженої роботи тепер же всіх олігархів чи навіть імпічменту.

У будь-якому разі, "покой нам только сниться". Ось чому я не дуже радію від відставки Коломойського.