Людям в моєму рідному Кривому Розі, мабуть, найстрашніше, адже це один з останніх потужних вілкулівсько-ахметовських бастіонів, де все - виконком, місцеві ради, найбільші підприємства - контролюється одним "регіоналівським" кланом. Багато хто тут у нас більш, ніж впевнений, що тільки Коломойський сотоваріщі не дали латентним сепаратистам організувати свою КНР, де К - не китайська, а криворізька.

Не применшуючи позитивної ролі відставного голови ОДА в недавніх подіях, дуже хочеться закликати земляків не виключати логіку, навіть коли стає реально страшно. По-перше, впевнено скажу вам, що Коломойський і його структури дуже багато зробили для спокою в Дніпропетровській області ще задовго до того, як він став губернатором. Більше того, ще до того, як Януковіч втік і Майдан переміг. 

Не будемо зараз про те, чи зарвався Коломойський і чи правий Порошенко, не будемо про Укрнафту і батальони, про це ще напишуть багато. Зараз лише одна думка. Розглянемо два крайні варіанти і прикинемо, що вони значать для нас, простих мешканців Дніпропетровської області.

Отже, перший варіант: Коломойський патріот і чесно захищав рідний край від путінської загрози і його п'ятої колони. Зрозуміло, не без профіту для себе, але уявимо, що первинною мотивацією був таки патріотизм і піклування про спокій в регіоні. Чого б тоді він припинив робити це зараз? Ресурсів і впливу в регіоні у нього лишилося дуже багато. Більше того, тепер руки розв'язані, не треба узгоджувати дії з Києвом і можна сміливо матєріть кого хочеш. А відповідальність за Дніпропетровську область тепер, фактично, бере на себе Порошенко, із СБУ і прокуратурою, що підсилилися і готові боронити важливий регіон. Так що ми тепер під подвійним пильним наглядом.

Другий варіант. Уявимо найстрашніше: Коломойський, цинічно використовуючи високу посаду, вирішував виключно свої бізнес-інтереси. Весь його патріотизм - не більше, ніж вдалий піар-ход, а насправді він ефективно і цинічно домовляється з губарєвими, путіними і прочіми курочкіними. І якщо бізнес-інтереси скажуть, що патріотизм і "заєдинуУкраїну" більше невигідні, то курс губернатора зміниться. Якщо цей кошмарний сценарій близький до реальності, то хай краще Коломойскьий здає нас з посади рядового олігарха, ніж з посади олігарха-губернатора-спасітєля нації.

Звичайно, істина, як завжди, і близько не на крайніх точках. Але, не применшуючи роль особистості в історії, давайте зрозуміємо, що всі ці події лише частина великої гри, в якій Україна неодмінно переможе. Якщо,звичайно, кожен з нас робитиме те, що має робити, по максимуму. А паніка цьому ніколи не допомагала.