Взагалі дивна річ виходить. Ось вже рік нас намагаються якось принизити. Вата та "сочуствующі" все шукають якийсь філологічний привід, щоб вигадати щось таке жагучо образливе.

До нашого українського мовного сьогодення увійшло це стигматизуюче "ватнік", мем з тим ватніком-мочалкою з підбитим оком крокує по планеті). От так ми називаємо їх. А ось у них з цим реально проблеми. Треба ж якось відповісти, а не виходить.

Заламуючи руки додолу, вони розповідають один одному, що тієї України, що була колись, вже після Майдану нема. От так вони її любили, так їм пісні подобались, а от прийшов Майдан і все розтоптав. Хтось просто тихо не визнає взагалі ніяку Україну - ні до Майдану, ні після. Хтось визнає тільки совок. Але у них у всіх одна проблема - їм треба нас якось називати.

Під час Другої Світової воно було якось легше - от вони німці, фріци, ганси, фашисти, загарбники, нємчура. Обирай, що хочеш і використовуй. Але як бути зараз?

Спочатку було дебільне визначення - "Київську хунта". Хунта без ракет, а тільки з коктейлями Молотова, без безжалісних полковників, а з купкою колишніх перефарбованих політиків - оце вони назвали хунтою? Ну хунта, так хунта - нам залишалось тільки з цим погодитись. Зрештою, по-хунтівські розвішених політиків на березах та вишнях мріє бачити ледь не вся Україна, тож "хунта" особливо нікого не зачіпала. А по коментах прокотилась купа мемів з "хунта схвалює":)

Російська сторона не могла сказати прямо, що мовляв, це воює українська армія (України ж вже нема, згадуємо!), тому почали розповідати про нацгвардію, добровольчі батальйони. Замість української армії часто використовують скорочення ВСУ. Їм не можна було казати, що це війна з Україною. А тим часом пекельна тінь Правого Сектора нависла над Право- та Лівобережжям. З'явились "правосєкі".

Українцям залишалось тільки знизувати плечима - правосєкі, зрештою, ментально подобались багатьом. Не словом, а ділом. Виявилось, що країні зовсім не потрібен Літвін та колишня політична еліта, а потрібен хоч хтось, хто зі зброєю в руках готовий протистояти ворогу. В народ пішли анекдоти про візитівку Яроша, червоно-чорний стали наносити на футболках, судячи з російських новин мінімум по одному батальону "правосєків" стояло в кожному подвір'ї. На Львівщині, за чутками, одразу по два. Правосєкі українцям відверто сподобались. Хочеш в діалозі з москалем одразу позначити свої радикальні погляди чи зневагу до москальства, то скажи, що ти правосєк. Сказав, як відрізав. Це вам не з лопати їсти...

Понавезене з російської глибинки ополчення Донбасу почало називати нас "укропами". Хм... Виявилось, що "укроп" - теж звучить гордо. Народ почав носити шеврони з укропом. Виявилось, що укропом борються з колорадським жуком (хтось знав про це до того?) Білоруські брати згадали, що бульба з укропом "Разам i назаўжды"!

Хтось там ще намагався нас називати украми, проте йому одразу нагадували древнє слов'янське плем'я укранів/укрів, що мешкало на території сучасної Польщі/Німеччини, ще до появи будь-яких москалів.

Вже навіть ніхто не дивується такій кількості "бандерівців" та "жидобандерівців" - вони повсюду, від Сяну до Дону. "Слава Україні! Героям слава!" та "Слава Нації! Смерть ворогам!" стало буденним явищем сучасного українства. А як ще?

От сьогодні Порошенко невдало обмовився, сказавши про "цинічних бандерів". Дуже прикра помилка, але буває. Народ, що за місяць після Майдану вигадав "путіна-хуйла" якось це переживе

Хоча і тут народ одразу зрозумів це по-своєму і пішли теги ‪#‎цинічнийбандерівець‬ та шеврони з "цинічним бандерівцем".

Скажу цинічно, як правосєк, укр, бандерівець та укроп. Як не називайте, а ми переможемо - хунта схвалює:)