Після довгого сну…

Нещодавно представник московського патріархату таки наважився відвідати військовослужбовців у зоні АТО. Не якийсь там рядовий представник на побігеньках, а цілий митрополит! Через рік війни все ж приіхав, помолився з коратєлями, та навіть відслужив для них літургію. Звісно, краще через рік, ніж взагалі ніколи… А ще краще за день до завершення війни, коли буде вже остаточно зрозуміло, що найближчим часом з Путіним не доведеться пити наркомовські стограм в Києво-Печерській лавці. Тоді вже, мабуть, всі на фронт ломануться, навіть баба Паша і Лука запорізький вершник, що недавно проклинали хунту. Всі стануть фронтовими капеланами і нагородять один одного орденими за мужність. 

Сам факт присутності московського митрополита в АТО можна розцінювати по різному. Накидаю кілька думок: 

1. Пробний камінь. Подивитися на реакцію Самого Гундяєва. 

2. Драбинко забив на всіх них і робить по совісті (маловірогідно) 

3. В МП щось знають, і на російські танки в Києві вже не сподіваються, тому можна собі дозволити.