Неперевершеним зразком відкритого публічного політика став 32-й Президент США Франклін Рузвельт. Сотні прес-конференцій, тисячі інтерв'ю, і, звичайно, класичні "Бесіди біля каміну". Вже кілька поколінь світових лідерів на цих "Бесідах" вчаться пояснювати людям свої дії щиро і зрозумілою мовою.

Немає непопулярних реформ - каже Михайло Саакашвілі. І продовжує: "Потрібно, щоб реформи мали підтримку народу. Сподіватися на те, щоб йти з непопулярною реформою, - нерозумно. Насправді кожна хороша реформа популярна. Якщо вона непопулярна - то це проблема, як її пояснити. Реформа - це зміни, а зміни потрібно пояснювати, з-під палки нічого не вийде... Свої дії потрібно пояснювати весь час, а не лише перед виборами..."

"...Україні потрібні люди, які роз'яснюватимуть народу реформи..."

Популяризатором реформ у повоєнній Німеччині став міністр економіки, а згодом федеральний канцлер ФРН Людвіг Ерхард. Чудовий промовець, він доносив позицію до німців у численних статтях та виступах. "Я досяг успіху тому, що усно та письмово звертався до кожного німця, переконуючи його у правильності своїх дій" - говорив Ерхард.

Наголошував на життєвій необхідності для держави доносити позицію уряду і екс-прем'єр-міністр Сингапуру ЛІ Куан Ю.

Щиро, а тому дуже переконливо, виклав аргументи на користь публічного роз'яснення суті реформ, архітектор економічного прориву Польщі кінця 1980-х - початку 1990-х років, Лєшек Бальцерович. "У період діяльності в уряді я не дуже охоче виступав по телебаченню. Це вимагало від мене мобілізації.

Не можу сказати, щоб я любив ці виступи хоча б тому, що завжди цінував неофіційність й без ентузіазму входив у роль публічної особи. Звісно, я розумів потребу грати таку роль, але дещо ставився до цього як до неминучого зла. На відміну від багатьох політиків, віче, зустрічі, публічні виступи не були моєю стихією... Але... Я усвідомлював, що результативність економічної політики залежить не тільки від того, що робиться, але й як вона сприймається".

"...Завдання - організувати масову підтримку реформ. В реформах можуть розбиратися не лише економісти. Всі українці мають розуміти, яка різниця між Україною та Польщею, або Чехією, або Балтійськими країнами, і що вам ще потрібно зробити. Важливо, щоб люди самі захотіли цих реформ, інакше нічого не вийде..."

Пак Чон Хі, архітектор економічного дива Південної Кореї також серйозну увагу приділяв необхідності публічного діалогу.

"Роль уряду полягає у роз'яснення народу масштабних завдань державного будівництва... формуванні широкого громадянського консенсусу, шляхом обговорення різноманітних проблем..."

"... Політик не повинен ані зображувати з себе пророка, ані пасивно керуватися примхами (капризами) публіки. Політик має бути керівником, здатним терпляче та переконливо роз'яснити народу правильність обраного шляху та вказати його..."

Можна наводити ще десятки посилань на авторитети лідерів, які провели ефективні реформи у своїх країнах. Проте і без того усе зрозуміло.

На початку року прем'єр-міністр Арсеній Яценюк анонсував початок процесу інформаційної кампанії з роз'яснення реформ. Передбачалося, що з цією метою у регіони вирушать міністри, а на телеканалах влаштують спеціальні передачі, де керівники органів влади, у професійній розмові з експертами та журналістами, пояснюватимуть народу суть реформ.

Ініціатива вкрай потрібна, проте її реалізація кульгає на обидві ноги. Немає ані поїздок, ані програм. За логікою, організацією подібного процесу мала б займатися прес-служба Кабінету Міністрів, або, за нинішніх умов, Міністерство інформації. Темпи, в яких здійснюється інформаційний супровід реформ, показують, що ідея пущена на самоплин. Наразі вся змістовна інформація зведена до новостійних сюжетів.

Поодинокі поїздки міністрів у регіони, неперіодична участь у постановочних ток-шоу, частіше додають розгубленості в розуміння людей, аніж впевненості. Продовження подібної практики, в умовах інформаційної війни проти України - злочин.

Владі немає сенсу боротися за любов громадян. Любов до влади - частіше ознака недемократичного суспільства. Але вкрай важливо бути зрозумілою. Якщо нехтувати простим правилом, не роз'яснювати народу свої дії, їх наслідки та очікування, то замість підтримки у кращих намірах, отримаємо мільйони ворогів.

Уряду (і адміністрації Президента) життєво необхідно першочергово, а не за остаточним принципом, звернути увагу на інформаційний супровід своєї діяльності, змістовне та щире спілкування з нацією.

Інакше для реформ просто не вистачить часу.