Історія інформаційного протистояння між державами зовсім не нова. Варто лише згадати фатальні наслідки мовлення радіо Руанди: за кілька місяців під впливом зомбуючих інформаційних гасел було вбито близько 937 тисяч чоловік. Кривавий геноцид народу почався з радіоприймача. Про це у блозі на сайті "Новое время" пише заступник міністра інформаційної політики Тетяна Попова.

У Великій Британії саме пропагандистське радіомовлення стало причиною смертного вироку для відомого ведучого англомовних програм нацистського радіо під псевдонімом Лорд Хо-Хо. У 1945 Вільяма Джойса засудили до страти за зраду Батьківщині.

Аналізуючи сьогоднішні події на Донбасі, можна з певністю сказати, що геноцид українського народу розпочався з російських ЗМІ. Починаючи із кримських подій і по сьогоднішній день український інформаційний простір неодноразово піддавався атакам з боку російських ЗМІ. Росія обрала телеканали та інформагентства як засіб масового ураження населення як російського, так і українського.

Російські ЗМІ застосовують проти свого населення і населення прилеглих країн IPSO (інформаційно-психологічні спеціальні операції): нагнітають страхи, розпалюють ворожнечу, навмисне викликають у людей стан ненависті, хаосу та паніки. Нинішня інформаційна модель російських ЗМІ на 90%  побудована навколо подій в Україні. Зверніть увагу: на російських каналах новин про саму РФ мінімум, громадян накачують виключно новинами про «безчинства київської хунти».

Якщо проаналізувати кількість та повтори пропагандистських сюжетів  російських телеканалів із точки зору медіа показників, ми отримаємо майже рівень частоти показу рекламних роликів. Існує пряма залежність між кількістю показів реклами та рівнем продажу рекламованого продукту - чим частіше рекламується продукт, тим більша його доля ринку. Цю формулу успішно використовують і російські ЗМІ.  Особливо така тенденція прослідковується у програмах Кисельова: за годину деякі сюжети повторюються по 3 рази.

Більше того, російські медіа використовують заборонені сугестивні засоби донесення інформації.  В результаті досліджень спеціалісти СБУ виявили заборонені методи інформаційно-психологічного впливу російських телеканалів. Такі методи заборонені міжнародним законодавством. Це використання так званого 25 кадру із написами "Підпалив правий сектор" "Вбиті бандеровцями", "Нацгвардія - вбивці", яких не видно при стандартному перегляді сюжету, але чітко помітно на розкадровці.

Телебачення – найпотужніший ресурс для послідовної психологічної обробки. Сьогоднішні події легко пояснити, якщо поглянути на рейтинги інформаційних передач за лютий-березень 2014 року. Провідні позиції в TOP-25 телевізійних новин в Криму під час анексії в лютому 2014 року належали російським каналам. 

На Сході новини "Першого каналу" - на третьому місці за популярністю, а всього в топ-15 новинних програм значилися вісім російських.

Для порівняння: у топ-5 новинних передач у Південній Україні в той же самий час взагалі не було жодної російської. Якщо ж розширити базу аналізу до топ-15, то продукцію "Першого каналу" і "РТР Планета" можна побачити на 12 і 13 місці відповідно.

Висока популярність російських телеканалів перетворила Східну Україну і Крим на проблемні зони. Не треба забувати, що чимала кількість українців, особливо російськомовних, роками дивилася російські, а не українські телеканали. Саме тому російським пропагандистам вдалось з легкістю поширити антиукраїнські гасла та ідею «русского мира» саме в цих регіонах, хоча не обійшлося і без спецпризначенців, козаків та кримінальних елементів з РФ.

Боротися з антиукраїнською пропагандою було неможливо без відключення російських телеканалів, цей крок був просто необхідний для знешкодження механізму розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Інформація, побудована на сфабрикованих фактах та сугестивних психологічних методах впливу, не є альтернативним відображенням дійсності. Ми не маємо права допустити, щоб правда програвала пропаганді, інакше кількість жертв «радіо Руанди» стане нашим сьогоденням.

Найкращою зброєю проти пропаганди є правда. Наше завдання – сприяти поширенню правдивих фактів та забезпечити вільний доступ журналістам до інформації в зоні АТО та в державних органах влади.  Взявши за основу міжнародні стандарти, Міністерство оборони України вже впровадило систему прес-карт, що дозволило журналістам швидко ідентифікуватися в зоні АТО і перетинати блокпости. Журналісти, які підлягають мобілізації, отримали можливість служити військовими кореспондентами, тобто максимально реалізовувати свій потенціал на фронті.

Наступний проект, який повинна впровадити Україна, це так званий «Embedded journalism» - коли іноземний журналіст з досвідом роботи в гарячих точках повністю прикомандировується до військової частини. Він не бере участі в боях, але перебуває на передовій та виконує всі накази командира.

І це лише перші кроки на шляху до створення оперативної інформаційної системи.  Адже перемога над ворогом можлива лише за умов спільної праці.