Скоро – вибори. А це значить, що політики починають масово дуріти: ухвалюють незрозумілі закони, пропонують скандальні законопроекти, в чергове дають порожні обіцянки, коротше кажучи, хизуються, хто чим може. Ні для кого не секрет, що однією з улюблених забавок «тих, хто нагорі» є запуск у маси вибухової новини для того, аби вся народна увага була стабільно прикута до єдиної «мішені».

За Юлю Тимошенко у наметовому містечку ми вже вистояли,за мову також уже повоювали. До речі, «регіональні мови» нам підсунули одразу після «Євро» - тоді, коли народ ще був під враженням чемпіонату й іноземних гостей і не дуже звертав увагу на те, що коїться навколо. Був також теракт у Дніпропетровську. Воювали і за «наклеп». До речі, абсолютно безглуздий законопроект, який, вірогідно, також був чимось на кшталт червоного сукна для українського народу. Так, подражнити і потім скасувати, аби у людей різко підвищилася самооцінка та себелюбство: мовляв, це ми тільки одним мітингом досягли того, що «наклеп» скасовано. Але, у той самий день, коли скандальний №11013 скасували, поширилася інша новина: депутати хочуть затвердити правки до законодавства, згідно яким за пропаганду гомосексуалізму можна буде сісти в тюрму. Правда, цього разу, чомусь, ніхто не мітингував так гучно, хоча, як на мене, такі дії – впевнений крок назад для «європейської» держави України.

Це – тільки останні згадки про гучні інформаційні «віруси», які прокотилися країною. Проте, українцям, як народові, у крові якого все ж є жага до змагань, революційних заколотів, боротьби за правду та свободу та співпереживань про ближнього свого, конче необхідна постать. Ключова фігура, суб'єкт, особистість – той, про кого говоритимуть всі. Випадок, про який розноситимуть плітки бабусі у дворі, яким мами лякатимуть неслухняних дітей, те, про що писатимуть журналісти, шукаючи нові, ексклюзивні подробиці. Той, кого або жалітимуть, або ненавидітимуть всією країною.

Подібні до цього випадки, які згадуються одразу – Георгій Гонгадзе та Оксана Макар. Остання набула ледь не національного визнання, про неї говорив або писав майже кожен. Хто погано, хто добре, але – говорили, а це безперечний доказ популярності. Найбільш образливим у цій ситуації є факт, що безліч подібних випадків: жорстоких зґвалтувань, каліцтв, вбивств лишалися і лишаються дотепер поза увагою соціуму.

Тепер – «караванський стрілок». Він з'явився раптово, сколихнувши всіх. Тепер щодня з'являється по кілька новин про те, які пригоди трапляються із міліцією, доки вона шукає злочинця. Проте – чи є взагалі злочинець?

Людина, зафіксована на відео з камер спостереження, як на мене, молодша, аніж гіпотетичний вбивця Мазурок, якому, за версією МВД, 38. Людина на відео ходить із хлібом під пахвою, ця деталь навіщось запам'яталася усім без винятку: в соцмережах навіть сперечаються, який саме то був хліб: «батон» чи «пшеничний». Людина на відео має надто холодний вираз обличчя, скляні очі. Кажучи просторічно – «морду кірпічьом». Звичайний хлопець навряд чи зміг би так себе поводити. Виходить, за найрозповсюдженішими версіями, вбивця із «Каравану» - або людина із чималим психічним розладом, або ж – професіонал, який звик до подібної «роботи»: кіллер-найманець, охоронець поважної «шишки», працівник правоохоронних структур, можливо, структур спецпризначення.

Україна – не така вже й велика. Фото вбивці розклеєні в прямому сенсі на кожному стовпі, його обличчя пам'ятають всі, доказів та матеріалів більш, ніж достатньо. Міністр МВД оголосив про те, що особу злочинця встановлено та на всю країну назвав ім'я, родичів чоловіка знайшли, когось, навіть, побили. Чи важко в таких умовах знайти цього Мазурка? Здається, мало би бути не важко – він же не під землю провалився.

Проте, якщо подумати, стає зрозуміло: вигідніше протягнути це розслідування до виборів, щодня годуючи людей черговими «скандальними» подробицями слідства. А потім, одразу перед виборами, або, навіть, і одразу після, повідомити, що «караванського стрілка» знайшли. Такий план допоможе прикрити купу передвиборчих, і, ймовірно, незаконних процесів.

 Олександра ГОРЧИНСЬКА