У мене в дворі з’явилися об’яви (одна — на баку для сміття): «Куплю фарфоровые статуэтки (ленинградские, дулево), янтарные бусы».

Сфотографував на пам’ять. Пригадав, що останнім часом з цими статуетками зчинився справжній бум: на кожному базарі, навіть у продуктових рядах, серед яблук-цибулі-меду-м’яса хтось обов’язково продає дрібний кітч.

Інтернет-приятель пояснив: такі об’яви — ознака війни. Розраховані в першу чергу на переселенців з зони бойових дій. Спекулянти скуповують у них речі за безцінь, перепродають втридорога. Наприклад, барахолка в Одесі збільшилася вдвічі.

Ті, хто застав СРСР, мають пам’ятати це добро. Стояло воно (в когось досі стоїть) зазвичай у шафах і сервантах, за склом, поруч з книгами, інколи замість книг, на інших почесних місцях. Часом воно було зроблено з пластику, могло навіть світитися. Ми з братом мали улюблену іграшку — двійко оленів, що випромінювали вночі зеленкувате світло. Порцеляни в нашому домі не тримали.

Так чи інак, раніше це вважалося певним шиком. Потім мода минула. Зараз ринок знову пожвавився: якщо продають у таких масштабах, значить, є покупці?

До речі, щодо покупців.

Десь писали, що після смерті Енді Воргола в його будинку знайшли десятки коробок, набитих сувенірним ширвжитком. Продавали його, правда, не через об’яви на сміттєвих контейнерах (хоча така форма торгівлі стала б концептуальним жестом, який сам Енді-Андрій, думаю, схвалив би), а на аукціонах, де мотлох, що в сусідніх універмагах коштував копійки, розходився за сотні й тисячі доларів.

Анекдот, звісно; але, якщо задуматися — що означають оці холодні блискучі стада, раптом звільнені з затишних скляних загонів, вигнані з запилюжених дерев’яних рівнин?

Означають біду. Руйнування й злидні. Смерть.

Може, тому Воргол збирав штампований крам і малював те що малював. Багатократна Мерілін, знешкоджений тиражуванням масовий убивця Мао, нескінченні банки томатного супу й пляшки «Кока-коли» — дешева гуманітарна допомога для переможців у Другій світовій, котрі намагаються притамувати жах від власної перемоги; а скільки війн ще попереду — ніякого супу не вистачить.

Русалки й козаки, гусари й овечки, китайські болванчики й слоники, слоники, слоники. Дурнувата посмішка цивілізації, спраглої постійних жертвоприношень.