В  Україні зросли тарифи на комунальні послуги – газ дорожчає майже вшестеро, електроенергія на половину, а з травня в ціні також піднімуться гаряча вода та опалення.

З цього приводу мені дзвонить мама і питає: "Як далі жити?". А після мами набирає знайома, яка вже років із десять як перебралася з родиною до Данії. Її клопіт сьогодні – дочекатися спеціалістів, які будуть на їхній будинок ставити додаткові сонячні батареї. Це досить дорого, але платити за гарячу воду – ще дорожче. Тому встановлення сонячних батареї вона розцінює як інвестиції і майбутнє заощадження сімейного бюджету, бо нові агрегати підключать до бойлера, а це скоротить рахунки за електроенергію і гарячу воду.

На їхній данській вулиці триває ціле змагання, у кого більш екологічний і заощадливий будинок. На моїй українській вулиці ніхто навіть не замислюється про це, лише кожного разу з жахом хапається за серце, коли приходять нові платіжки. Українці не вміють економити ресурси – це факт. Кожне наше обійстя використовує втричі більше води, ніж такий самий будинок у Європі.

Але, виявляється, ми можемо цьому дуже швидко навчитися. І вже чимало українських родин свої комунальні звички докорінно змінили. І всі вони в один голос кажуть: цього треба навчати дітей з самого малечку.

Це – київський дитячий садочок. Вихованцям 5-6 років. У ляльковому будинку діти програють усі ситуації, де в оселі використовується вода. Тепер вони знають, що за хвилину з відкритого крану витікає три літри. 

Тому коли п'ятирічна Ніколетта заходить до вбиральні, перше, що вона мені каже: "Я відкриваю маленьку цівочку води. Споліскую руки. Закриваю кран і лише тоді намилюю руки. В цей момент вода має буди закритою, аби вона не витікала даремно".

Такого свідомого ставлення до використання ресурсів дітей і навчають у садочку. Навчальна програма – це спонсорська підтримка Шведського королівства. Європейці вважають, що 5-6 років саме той вік, коли корисні звички треба доводити до автоматизму – раз і на все життя. Науковий керівник проекту "Освіта сталого розвитку в дії" Олена Пометун каже, що людина не має задумуватися над тим, робити чи ні, а просто робити. І чим раніше, тим простіше буде сформувати таку модель поведінки і тим більш міцною вона буде.

До цієї освітньої програми приєдналися вже близько 400 українських садочків. І це правильно – навчати економного господарства потрібно саме з дитинства.

Родина Ніколєтти запросила мене до себе додому. Тож після дитячого садочку ми разом із дівчинкою та її мамою вирушили до них у гості. Жінка розповідає, що у квартирі дочка – головний ревізор. До економії Ніколєтта залучає не лише батьків, а й навіть сусідів.

Головне гасло Ніколєтти – вода ніколи не має плинути даремно. Щоб почистити зуби, 5-річна дівчинка використовує одну склянку води, тобто 200 мл, за місяць це – 20 літрів води. Якщо чистити зуби при відкритому крані води – витікає 800 літрів за місяць. І це мова лише про одного члена родини.  

Тобто 800 літрів чистої води кожного місяця непомітно стікають у каналізацію. Я не лише ніколи не робила таких підрахунків. Мені здається, у цієї дівчинки зовсім інша свідомість. Способи економити воду, нагадую – 5-річна – Ніколєтта вигадує на ходу. Воду з кружки, що не допила, виливає у вазон з квітами, а у забрудненій води після миття підлоги, каже, можна помити взуття . Ці ідеї такі прості, але для мене водночас такі дивовижні. В моєму дитинстві мене не вчили не лише як економити воду, а й взагалі не говорили про заощадження ресурсів.

Однак якщо переглянути свої звички у ванній кімнаті, туалеті та кухні – перші результати можна побачити вже за місяць. Пані Ірина з Тернополя розповіла, що раніше вони з сином використовували 6 кубів холодної води на місяць. А після того, як до води почали ставитися раціонально – два кубометри і не краплею більше. У підсумку пані Ірина сплачує за воду 16 грн на місяць, а на рік – 192 гривні.

А ще одна тернополянка – пані Олена – пішла ще далі. У свої "хрущівці" вона переглянула все до дрібниць, застосовуючи кожен пункт рекомендацій з програми європейської ощадливості.

Перше, що вона зробила, перекрила кран на мінімум біля лічильника, саме там, де вода заходить у квартиру. Тільки цей один крок скорочує споживання води на три відсотки. На всіх кранах у квартирі вона встановила аератори – розпилювачі води (один коштує близько 100 гривень). Зуби усі члени родини чистять, використовуючи 200 мл. води. Замість ванни приймають душ. І поки намилюються, кран закривають. Таким чином, замість 2200 літрів, які витікають, якщо воду не вимикати, використовується лише 1200 літрів. Перуть білизну в родині лише коли набирається повна пральна машина. У туалеті використовується бак з двома кнопками – на 3 літри води і на 10. 

Також жінка миє посуд содою або гірчицею – розчиняють жир вони так само, як і миючі засоби, але щоб їх змити, потрібно рази в три менше води. Переглянувши свої звички на кухні, у ванній та туалеті родина не лише заощаджує природні ресурси, а і власний бюджет.

До початку експерименту чотири дорослих людини використовували 27 кубів води. Зараз вони оплачують лише 10 кубометрів. Пані Олена працює у школі. До сталого домогосподарства залучила усіх вчителів, створила навіть гурток, який набув великої популярності.

Тож тепер жінки не обговорюють з жахом, на скільки зростуть тарифи на воду, електроенергію, газ та опалення – вони міркують, як в своїх оселях ще раціональніше використовувати комунальні послуги. Сама жінка навчилася заощадливості по-європейськи на уроках сталого господарства, які, до речі, абсолютно безкоштовні.

Спочатку вони з'явилися в Івано-Франківську, потім у Тернополі, а тепер і в Києві. В українцям вдається на 20% менше використовувати електроенергії, на 10% газу і на 15% скоротити рахунки за опалення. Я теж вирішила їх відвідувати. Мій перший курс буде стосуватися електроенергії.