Не знаю, як вас, а мене добряче бісить, коли наших войових супротивників називають:

а) терористами (офіційна позиція більшості українських ЗМІ). Які вони до біса терористи, вони супротивна сторона.

Думаю, що і без словників більшість людей розуміють, хто такі терористи. Як на мене, це люди, які:

– захоплюють заручників і висувають якісь вимоги – "а інакше ми їх вб'ємо";

– цілеспрямовано влаштовують теракти з метою знищити мирне населення (вибухи у громадських місцях тощо);

– підпільники, основна діяльність яких (у мирний час) – замахи на можновладців чи подібну соціальну групу (тобто, якщо завтра наша ДРГ здійснить замах на котрогось із лідерів ДНР – це не тероризм, це війна).

А наші супротивники просто воюють. Крім того, тероризм – зброя слабких, а їх зараз слабкими не назвеш.

б) "повстанцями Новоросії" чи просто "повстанцями" – "rebels" (у більшості західних ЗМІ, звідки цей термін бездумно запозичують деякі українські ЗМІ). "Повстанці" вони такі самі, як і "терористи". На Майдані були повстанці, УПА були повстанці, на Кубі і в Колумбії були повстанці. А рух, повністю організований ззовні, повстанським вважатися не може.

в) "сепаратистами" – так їх називають найчастіше. Фронтовики, наприклад, вживають тільки термін "сепари" й ніякий інший. Я сама регулярно його вживаю, бо він прижився – як "фріци" у Другу світову. Але сепаратисти були в Шотландії і в Чечні, а тут маємо справу зі представниками сусідньої ворожої держави, її агентами впливу, її солдатами.

Що офіційна Росія не визнає їх своєю армією – так і офіційна Україна досі не визнає ДУК ПС своєю, як не визнає і самого факту війни. Від цього щось міняється?

Отже, хто вони такі?

Для нас – окупанти (громадяни РФ) і колаборанти (громадяни України). Їхні війська, артилерія тощо – російсько-колаборантські.

Для журналістів, в першу чергу іноземних, яким необхідно "зберігати об'єктивність" – проросійські бойовики, pro-Russian fighters.

Олена БІЛОЗЕРСЬКА