Реінкарнація політичного монстра – Партії регіонів не випадково розпочалося за умов сьогоднішньої зовнішньополітичної ситуації та соціально-економічного напруження, яке зараз переживає країна. Війна з Росією та економічна криза, в сумі з абсолютною сліпотою вітчизняної Феміди та політичною індиферентністю сьогоднішніх очільників Банкової, можуть стати сприятливим ґрунтом для безперешкодного відродження тієї політичної сили, яка за всіма законами логіки мала б з’являтись вже тільки в підручниках історії.

Цілком зрозуміло, що жодного корисного ефекту, ані в політичній, ані в соціально-економічній сферах, поява тіньового уряду, Україні не принесе. Міністр, який перебуваючи на офіційній посаді, абсолютно нічого не зміг зробити для розвитку цієї держави – навряд чи зможе щось зробити без жодних повноважень. Взагалі, персональний склад новоствореного тіньового уряду виглядає грубою насмішкою над українцями, беручи до уваги той факт, що значна частина його членів внесла неоціненний вклад в розвал української економіки та неабияк прискорила російську експансію, постійно заграючи з виборцями на темі «русского мира».

Колесніков, Королевська, Вілкул, Добкін, Папієв – деталі колись потужної машини, яка буквально рік тому нещадно давила все, що мало хоча б якесь відношення до України. Сьогодні, після року затишшя, ці деталі знову збираються в єдине ціле, але, як з деталей «Москвича» нереально зібрати «Мазераті», так і з команди регіоналів нереально зібрати реанімаційну команду кризових менеджерів, яка витягне Україну з сьогоднішньої складної ситуації.

Але політичний Хелловін, який влаштувала група політиків з високим рівнем амбіцій та абсолютною відсутністю позитивного досвіду в управлінні державою, виглядав би невинним вибриком представників великого бізнесу, якби не та послідовність трагічних подій, безпосередньо пов’язаних з вищевказаною політичною силою.

Розстріли на Майдані та розгони акцій протесту в обласних центрах, методичне і безупинне «проїдання» золотовалютних резервів, колосальні за своїм обсягом розкрадання державних коштів під час підготовки до Євро-2012, загравання з бандитськими угрупуваннями на Сході, особливо в перші місяці російського вторгнення – все це і багато іншого мало б знайти відповідну реакцію в правоохоронних органах та судовій практиці.

Але ось тут і починається найцікавіша та найзагадковіша частина «тіньової драми» - сьогоднішнє керівництво держави, замість того аби сконцентрувати свою увагу на встановленні відповідальності для осіб, які, де-факто, стали генераторами сьогоднішньої складної ситуації, воює з тими, хто в перші місяці війни не допустив, аби на карті України з’явилась Запоріжська-, Херсонська-, чи, наприклад, Одеська народна республіка. Яскравий приклад - «нафтова» війна Києва з Коломойським.

Звичайно, ситуація з «Укртранснафтою» неоднозначна, але на фоні приватизації більшої частини обленерго компаніями Ріната Ахметова, вона здасться невинним інцидентом.

Тим не менше, незважаючи на цілу низку цілком законних підстав та можливість повернути державні енергетичні підприємства, які свого часу були приватизовані бізнес-імперією донецького олігарха, ніхто цим не займається. Більшість активів одного із головних спонсорів режиму Януковича так і залишається в приватних руках і ніхто вже особливо не цікавиться законністю їхнього придбання. Хоча це дивно, адже в умовах колосального зростання цін на продукти енергетичного ринку повернення контролю над об’єктами, які були приватизовані не прозоро, мало б бути пріоритетним завданням керівництва держави.

Викликає занепокоєння і мовчання правоохоронної та судової гілок влади. Так, легендарний хюндаївець Борис Колесніков обійшовся легким переляком та практично не відчув жодного дискомфорту після завершення Євро-2012, хоча про факти зловживання та мільярдні втрати під час підготовки було сказано і написано на кількасот томів кримінальної справи…

Незважаючи на всі ці фактори, сьогодні в країні продовжується незрозуміле загравання між сьогоднішнім керівництвом країни та тими, проти влади яких ще вчора піднялась вся країна.

За таких обставин поява на світ тіньового уряду, укомплектованого командою регіоналів з найближчого оточення президента-утікача, є свідченням практично повної бездіяльності судової та правоохоронної гілок влади. Період, який мала вітчизняна Феміда на пошук і покарання винних в розростанні режиму Януковича до критичних розмірів, був достатнім для виконання всіх законних процедур в необхідних обсягах.

Проте, більш ніж за рік часу українці так і не побачили жодного гучного затримання, жодного вилученого стратегічно важливого підприємства в наближених до екс-очільника політиків. В це важко повірити, але якщо найближчим позиція керівництва країни, на фоні продовження російської експансії, не зміниться, то вже зовсім скоро можна буде говорити про повноцінне та безперешкодне відродження політичної сили – основи найжорстокішого за всю історію сучасної України режиму.