Французький філософмонах-єзуїт Р. Урньє (в інших джерелахФурньє), відвідавши Константинополь у1595 році, писав: «Тут мені розповідализовсім незвичайні історії про нападпівнічних слов’ян на турецькі міста йфортеці. Вони з’являлися несподівано,піднімалися просто з дна моря і наводилижах на варту і всіх берегових жителів.Мені й раніше оповідали, ніби слов’янськівоїни перепливають море під водою, алея вважав це за вигадку. Тепер же я говоривз тими людьми, які були свідками підводнихнабігів слов’ян на турецькі береги».Повідомлення Фурньє тим більш цікаве,що він сам цікавився питаннями підводногоплавання і згодом став одним з авторівтрактату, в якому стверджуваласьможливість плавання під водою. На думкуісторика українського флоту МирославаМамчака, цю історію розповідали монахупри дворі турецького султана і наврядчи турки виставили б себе перед чужинцемна посміховисько.

У XVII ст. про морськіпоходи козаків писав військовий інженерБоплан, теж, до речі, француз. Він першийв історії докладно описав човнизапорожців, навіть намалював їхсхематично, але ніде в його докладнійроботі не згадується про козаків-підводників,а про здібності козаків взагалі пишетак: «Добре воюють і на морі». В тому жстолітті, але трохи пізніше за Боплана,свої твори про козаків написали ще двафранцузи - П’єр Шевальє та Жан-БенуаШерер. Вони теж не згадують про підводніподвиги запорожців, хоча Шерер і наводитьслова султана Амурата, що напрямустосуються морських здібностейзапорожців: «Якщо хтось інший замишлятимещось проти турків або вирушить на війнуз ними, то в обох таборах принаймніспатимуть спокійно, як раніш. Та колина турків нападуть запорозькі козаки,турки одразу прокинуться й забудутьпро всі свої плани».

У 1820 році в Парижі, ав 1827 році вже і в Росії вийшла книгафранцузького морського історика Монжері( в деяких джерелах Менжері) «Про підводнемореплавання й війну», в якій, коментуючистаттю Фурньє, автор зазначав: «Запорозькікозаки користувалися весловими суднами,які мали здатність опускатися під воду,рухатися так протягом тривалого часу,а потім повертатися назад, піднявшивітрила». Пише Монжері і про те, як, найого думку, повинен був би виглядатипідводний човен запорожців: козакиобшивали свої човни ззовні шкірою;корпус їх накривали герметичною палубою,а над нею вертикально споруджувалишахту, всередині якої знаходився козак,який вів спостереження за морем іодночасно керував човном; шахта одночаснослугувала і для постачання свіжогоповітря всередину човна; човни впідводному положенні рухалися задопомогою весел, при чому герметичністьбортів у місцях встановлення веселзабезпечували шкіряні манжети. 
Звернемоувагу на такі характерні приказки –примовки: «Не дивися, вражий турче, наводу, а дивись під воду!», «Били туркана воді, били й під водою», «Козак і вогні не горить, на воді не тоне і підводою не гине – на те він і козак»…

Іван Вільха: «На такихсуднах 1595 року запорожці непомітнопідійшли до турецької фортеці Синоп.Вартові на бійницях скільки не вдивлялисяу море, нічого підозрілого не бачили.Чайки ширяли над рибальськими фелюгами,вітер гнав до берега хвилю та ще якіськолоди. Правда, вони були не зовсімзвичайні: стояли сторчма, немов поплавці.Та хіба мало незвичайних речей викидаломоре на берег! І вартові напівсоннообходили свої пости. Та раптом колодипочали виростати з води, і до берегашвидко наближалися човни – не човни,скрині – не скрині… Відкривали стулкив колодах – і з них виходили запорозькікозаки. Коли турки отямилися, було вжепізно. Сміливі відчайдухи захопилимісто». 

Останні підводніархеологічні знахідки біля островаХортиця свідчать, що ще може настатичас, коли з товщі води дістануть справжнійкозацький підводний човен!

Quest історія України-Русі