Людина і зброя - речі нерозривно пов'язані, тим більше під час війни. Але ми, на жаль, далеко не найсильніші і найнебезпечніші істоти на цій планеті. Якщо у тварин від природи присутні "засоби оборони", то людям доводиться винаходити і вигадувати різні пристосування, щоб вижити і виявитися сильнішими. Тому наші давні предки дуже швидко обзавелися різними "допоміжними засобами", які використовувалися для захисту і нападу.

Згодом зброя була постійним супутником людства, в чому легко переконатися, простеживши історію. За допомогою зброї добували їжу, захищалися і нападали.

До середини двадцятого століття священне право людини володіти зброєю практично не обмежувалося, і тільки після другої світової війни з'явилося "зброя в законі". Держава взяла на себе право встановлювати, кому належить володіти зброєю, а кому ні. Ситуація складалася по-різному: в одних країнах, таких як США, Фінляндія, Швеція, громадянин міг практично вільно придбати зброю, у тому числі автоматичну; в інших, таких як СРСР, зброєю володіли тільки військові і співробітники силових відомств, а простим громадянам, у кращому випадку, можна було придбати мисливську рушницю.

Але в будь-якій країні, де існує заборона на зброю, постійно ведуться жваві дискусії про те, чи можна громадянам купувати зброю чи ні. В якості аргументів наводяться історичні традиції, високий рівень криміналу і навіть те, що "Хто хоче, той все одно дістає зброю". Опоненти заперечують, що наявність у населення зброї не знизить злочинність, а скоріше навпаки. Нескінченні суперечки не вщухають, наводяться все нові аргументи. Але хто ж все - таки правий?

Давайте спробуємо розібратися в ситуації яка відбувається в Україні на прикладі Молдови.

Молдова - яскравий приклад країни (колишньої республіки СРСР), яка за душею і ментальністю близька до української нації. І напевно не просто так одним з гетьманів війська запорізького був молдаванин (Лупу), а також яскравим прикладом є засновник Києво-Могилянської академії Іон Мовіле і, нарешті, наш президент теж має молдовські корені.

Тому в цій статті Молдавія буде розглянута як приклад для України.

Чому ж саме Молдова заслужила високу честь стати піонером серед держав, які дозволили своїм громадянам озброюватися? Напевно, тому що як і в Молдові (Придністров’я), так і в Україні (Крим, Луганськ та Донецьк) на частині території країни виник військовий конфлікт. Як не дивно в Молдові, на відміну від України, «прихід» зброї був прийнятий досить спокійно: не було активних дискусій про необхідність введення дозволу на зброю, суспільство, схвильоване високим рівнем злочинності, не так активно, як на Україні, вимагало надати йому право захищати себе самостійно.

І в парламенті Молдови, на відміну від нашого парламенту, обійшлося без палких суперечок, все вирішилося швидко і просто. Правда, необхідно відзначити, що зброя в країні не була особливою рідкістю як і на Україні. Після придністровського конфлікту на руках у населення залишилося чимало пістолетів, гвинтівок і автоматів. Та й "чорний ринок" особливого дефіциту в цьому специфічному товарі не випробовував - чи не нагадує Вам сьогоднішню Україну?

Можливо, це і стало однією з причин внесення зміни до закону про зброю.

Найцікавіше, що більшість населення цих змін не помітило. На їхнє життя нововведення ніяк не вплинули, а новий закон, на їхню думку, створювався «для вузького кола» як і в Україні.

І все-таки, давайте звернемося до закону "Про контроль над індивідуальною зброєю", щоб дізнатися, про що ж говорить цей нормативний акт.

Перед конкретикою за законом коротке, але важливе зауваження: криміналітет в будь-якій країні не потребує законного дозволу на зброю, у них він і так завжди є і буде. Законне володіння і поведінка зі зброєю необхідні тільки добропорядним громадянам.

Стаття 8. Фізична особа як суб'єкт права власності на зброю. Право приватної власності на зброю та боєприпаси до неї може бути придбане фізичною особою, яка досягла 18-річного віку, і не має медичних протипоказань до поводження зі зброєю, які не потрапляють під обмеження, встановлені частиною (2) статті 26, і постійно проживають на території країни.

Стаття 26 регламентує процедуру отримання зброї:

(1) Фізичні особи, які бажають придбати зброю у приватну власність, звертаються до органів поліції за місцем проживання, які у двомісячний строк приймають рішення про видачу їм дозволу на придбання зброї та боєприпасів до неї.

(2) Дозвіл не видається (а видане анулюється) особам:

а) страждають психічними захворюваннями та перебувають на обліку в органах охорони здоров'я;

б) систематично порушують громадський порядок, зловживають спиртними напоями або вживають в немедичних цілях наркотичні (токсичні) речовини;
в) яким пред'явлено обвинувачення у скоєнні тяжких злочинів;

г) у яких в установленому порядку не погашена і не знята судимість за вчинення умисних злочинів, а також будь-яких злочинів із застосуванням вогнепальної зброї, вибухових або отруйних речовин;

д) засудженим до позбавлення волі, в тому числі умовно з обов'язковим залученням до праці, за вчинення умисних злочинів;

На мій погляд абсолютна ідентичність вкладена в українському законі про зброю.

(3) Територіальні органи поліції здійснюють оперативний облік зброї та боєприпасів до неї, придбаних фізичними особами в приватну власність. Відомості про придбання вогнепальної зброї протягом доби передаються Міністерству внутрішніх справ для занесення їх до Державного реєстру зброї.

У нашому проекті такі ж норми.

Для отримання дозволу на зброю необхідно пройти спеціальні курси в поліції на обліку тривалістю 17 годин, на яких Вас навчать основам поводження зі зброєю. Крім того, приміщення, де буде знаходитися зброя в обов'язковому порядку повинно бути обладнане спеціальним сховищем (сейфом, збройовим шафою і т.п.) – ідентично нашому проекту. І ще один важливий момент - всю вогнепальну зброю попередньо відстрілюють, а зразки потрапляють у так звану кулегильзотеку МВС - все абсолютно так, як в нашому законодавстві.

Для чого люди купують зброю в Молдовії і для чого вона потрібна українським громадянам?

Що ж рухає людьми охочих придбати зброю? Які таємні або явні мотиви стоять за цим?

1) Зброя - як засіб захисту

Мене долає страх. Напад, грабіж, вбивство. Про це постійно говорять по радіо і телевізору, пишуть у газетах. Страшно виходити на вулицю, але і власна квартира вже не здається безпечною. Мій страх переростає в жах, і тільки один засіб може допомогти. Так, мені потрібна зброя, нарешті - то страх покірний, а я захищений!

2) Зброя підвищує самооцінку

На жаль, але я далеко не самий "крутий" в цьому житті. Всі вважають мене "хлюпиком" нездатним на серйозні дії. Але я доведу їм, що насправді я не такий. Куплю пістолет і тоді всі мене почнуть поважати, будуть вважати сміливим і сильним.

3) Наявність зброї - символ сексуальності

Зброя з давніх часів завжди було у самого сильного. Ну, а найсильніший отримує найкрасивіших дівчат. Вони люблять силу, а зброю для них символ сексуальності. Значить, щоб стати таким собі "мачо", героєм жіночих мрій, мені потрібно купити пістолет. І тоді всі дівчата будуть мої.

4) Зброя – останній писк моди

Не хотілося, щоб ця стаття стала аргументом для однієї зі сторін у суперечці "За або проти". Скоріше це інформація для роздумів. Ситуація, яка склалася в Молдовії не обов'язково повторитися в інших країнах, але ніяких додаткових специфічних особливостей в Україні немає. Тому введення дозволу на зброю в нашій країні дуже серйозний, але не страшний крок, прикладом може служити Молдовія.

Усе ж від себе додам. Мені доводиться багато спілкуватися з людьми, для яких зброя звична деталь. Та й сам я маю справу зі зброєю. Так от, - ця невелика металева "штука" не красива іграшка. Зброя завжди і скрізь прагнути виконати своє призначення - вистрілити і вбити. І лише від людини залежить, чи піде він на поводу у зброї, або зможе ним керувати.

Що відносно ситуації, яка склалася в Україні, то я вважаю, що закон про зброю потрібно неодмінно приймати.