Донбас в окупації. Депресія веде до масових самогубств
Вже тиждень надходить інформація, що на непідконтрольній Україні території чи не вперше за останні 6 місяців пенсіонерам почали офіційно виплачувати пенсії – в рублях за курсом 1:2.
Тобто, якщо середня пенсія в Україні 1670 гривень, то на руки людям дали 3340 російських рублів. Одразу в моєму місті з’явились колосальні черги. Таких не було тут з осені, коли молоді мами штурмували комендатуру та мерію, щоб домагатись соціальних виплат на дітей та гуманітарної допомоги.
Цікаве спостереження: всі купюри нові, і номери купюр йдуть одна до одною в певному порядку. Втім, кажуть, в сусідній Горлівці виплати здійснюються купюрами 1997 року випуску. Пенсіонери в розгубленості: дійсні чи ні ті купюри?
«Люди днями стояли в чергах, щоб отримати гроші від «ополченців», а деякі навіть билися один з одним», – розповіла мені бабуся, як повернулася додому.
Знайомі телефонували з одного шахтарського міста, кажуть, що в автобусах і маршрутках відмовляються брати російські гроші. Тільки українські. Щоб масово не почали скидати такі дорогі і довгождані рублі, то в «республіканському банку» заборонили приймати на обмін російську валюту.
Особливої радості від тих виплат ніхто не відчув, бо ще й виникають чутки, що виплати от-от закінчаться, і гроші «вже вкрадені». Можливо, підстави для такої паніки й є, бо ж гуманітарну допомогу люди так і не побачили. Я маю на увазі саме російську.
Мені сказав один дід, як відрізав: «Знаєш, скільки коштує один постріл «граду» або цистерна солярки для танку? Та на ті гроші, що вони випулюють в небо за день, можна всіх пенсіонерів утримувати в Єнакієві півроку!»
А я замислився: а дійсно, чому б Росії, яка нас оберігає від «київської хунти», хоча б пару процентів від тих коштів не віддати людям, що помирають від голоду. Їх боєкомплект від того не збідніє, а от якщо його поміняти на виплату пенсій та допомогу харчами, то стільки б людей змогли вижити.
Танк сепаратистів під Єнакієвим, 29 січня 2015 року
Все більше людей скаржаться на соціальну несправедливість і невідповідність задекларованих обіцянок влади самопроголошеної «республіки» реальному стану справ.
Поки пенсіонери падають з голоду, чекаючи подачок, в «республіках» продовжується неприкритий грабіж та крадіжка тієї ж нечисленної гуманітарки. В тому впевнились ті, що з отриманими рублями кинулись отоварюватися в Ростов. Виявилось, що там ціни на деякі товари вищі, ніж в «блокадному Донбасі». Тоді чи не гуманітарка з Росії потрапляє в торгову мережу та на ринки?
Що ж до керівників «республіки», то вони твердять: «Гроші можна поміняти на гривні, долари або євро. «Влада республіки» називає це мультивалютного системою. Захід вимушений, адже з Україною немає жодних економічних відносин. «Центробанк» збирається незабаром випустити пластикові картки, і пенсії будуть перераховувати на них». Ось так! Врешті, мало хто в те вірить, бо ж дійсно, стільки разів «влада нових донбасят» була спіймана на брехні, що вже й рахунок тому втрачено.
Маємо серед пенсіонерів і ще одну серйозну проблему. Багато хто з них, не витримавши, кінчають життя самогубством. На наших територіях назріла нова проблема, і вона навіть набагато глибша за соціально-політичну трагедію, що розгорнулася на Донбасі. Ця проблема психологічного характеру, а саме – глибока депресія.
Бойові дії на Донбасі поставили жителів регіону, які не покинули свої будинки, на межу виживання. Без грошей, продуктів харчування і можливості вільно виїхати за межі окупованої території, люди виживають за рахунок підприємливих краян, які намагаються в таких умовах робити бізнес. Люди змушені стояти в чергах за всім необхідним. Для того, щоб вижити, людям доводиться платити безлічі посередників.
Це вже стосується українських пенсій. Та ж пересічна пенсіонерка змушена платити місцевому посереднику, щоб той забирав її пенсію в банку міста, контрольованого урядом України, і привозив її через лінію фронту. Це до 15% від суми.
Все це призводить дуже часто до рішення покінчити з життям.
При тому, це стосується не лише літніх людей, які зводять рахунки з життям, але й самих «ополченців».
Типова картина, яку спостерігав. Молодий чоловік, п’яний вщент, розгулює біля дитсадка і, розмахуючи пістолетом, кричить: «Я не хотів убивати, вони мене змусили!» Його товариші ледь приборкали, відтягнули в авто. Повз, наче нічого не сталось, йдуть батьки з дітками…
Могили бойовиків на цвинтарі Єнакієва, що з'явились після боїв під Дебальцевим
І таких випадків дуже і дуже багато. І стосуються вони всіх жителів окупованої території. Тут вже разовими виплатами не відбудешся! І ті «пенсії» в рублях скоро закінчаться, бо в Росії своїх негараздів вистачає. А от те, що жахи війни лягли на психіку, і, найстрашніше, що вони лягли на психіку дітей, які живуть в окупації, не покриєш жодними виплатами.
У всього на світі є ціна. І страшенно несправедливо, коли доводиться платити тим, хто нічого не замовляв. Наші діти не замовляли війну, а розплачуються, в першу чергу, вони та люди похилого віку.
Повідомити про помилку - Виділіть орфографічну помилку мишею і натисніть Ctrl + Enter
Сподобався матеріал? Сміливо поділися
ним в соцмережах через ці кнопки
