Учора поховали Олеся Бузину. Навряд чи Путін міг чути його прізвище раніше, але смерть київського русофіла сталася в «прямому ефірі» російського президента, лягаючи у загальну канву путінського поливання брудом України.

Чи можна вважати Олеся Бузину журналістом? Кому вигідно його вбивство? Чи міг він бути цінним інформатором у випадку потрапляння до українського правосуддя і чи не могли його вбити ті, кому поширення зайвої інформації було небажаним? – ці та інші питання заполонили були український сегмент інтернету.

Вочевидь, відповідь про замовників убивства ми дізнаємося не скоро, але з убивством Олега Калашникова смерть Бузини об’єднує одна важлива річ – вони обидва перестали бути корисними для тих, на кого працювали. Калашникову не вдався тролінг містечка на підтримку Юлії Тимошенко під Печерським районним судом, не вдався і провалився антимайдан в Маріїнському парку, Бузина ж мусив розстатися із ахметівською газетою «Сегодня», з якою співпрацював тривалий час як дописувач історичної рубрики та колумніст.

З 13 січня по 10 березня ц.р. Бузина працював головредом «Сегодня», але відносини з колективом не склалися і він пішов, грюкнувши дверима. До версії «відпрацьованості» схильний скоріш за все теж блогер Денис Казанський, який написав у своєму ФБ, що переймається долею Наталі Вітренко, - мовляв, у логічний ряд Чечетов-Калашников-Бузина вона підходить якнайбільш.

Нехай це чорний жарт – Наталі Михайлівні здоров’я – але для чого було саме вбивати цих людей, котрим півкроку лишилося до тихої еміграції в Москву чи в окупований Крим, слідом за Чаленком, Портновим, Оленою Лукаш чи трійкою Арбузов-Клименко-Захарченко? Тим більше, як кажуть знаючі люди, Бузину й так часто запрошували на російські ефіри, тож поближче до роботи було б, і від «хунти» подалі. Хоч, якщо вірити краплині зі сказаного Бузиною в останньому інтерв’ю, він переконував що його сайт більш відвідуваний і більш якісний, ніж скажімо «Українська правда», тож мотивів виїздити з України він не бачив.

У російських ЗМІ, як зазначає у себе на сторінці в ФБ культуролог Інна Булкіна, Бузина «відігрував модель «хороший українець». Він був фактурний, запам’ятовувався, говорив те, що мали би говорити хороші українці – мовляв, я патріот, але ми брати і далі в тому ж дусі. Тепер для простого обивателя, глядача всіх цих соловйовських шоу погані українці вбили хорошого».

До слова, про можливість такої розв’язки деякі спостерігачі писали в момент призначення Бузини на посаду головреда «Сегодня». Мовляв, чому не зробити із цієї щоденки українську версію «Шарлі», скерувавши на неї та на головреда зокрема атаку «хлопчиків і дівчаток в максимально кінематографічних вишиванках, добре тренованих на кидання зіг; не виключена також участь двох трьох "кримотатарських ваххабітів"» (ФБ Ольга Малишева).

Бузина був відомий своєю епатажністю, як висловився один із коментаторів, «кавалерськими наскоками» на історію, безапеляційністю і нахрапистістю. Попрацюй він головредом «Сегодня» довше, до «зростання» із цією посадою та впевненої асоціації із нею, можливо не треба було би вбивцям кілька днів на «випасання» і вочевидь цілком безглузде і жорстоке розстрілювання упритул посеред білого дня тоді, коли Бузина був уже в ролі «одинокого вовка». Єдиний «сенс» проглядався лиш у тім, аби кремлівському тирану в прямому ефірі озвучити тезу про хаос, некерованість в Україні та «політичні убивства».

У результаті Олесь Бузина, співець русского міра, російський філолог за освітою а інтерпретатор історії за покликанням, маніпулятор і провокатор по суті діяльності, ліг офірною жертвою любові до триєдиної слов’янської вітчизни біля під’їзду власного будинку. Привселюдне криваве шоу задля ремарки кремлівського правителя себе виправдав.

«Інвестиція» в формування розхристано-отаманської і безправної України триває. І якщо раніше прізвище Бузина у мене асоціювалося із суто особистісним поняттям «антибузина», такий тренд у викладі історії хотіло бачити одне з видань, де я раніше працював, то тепер воно скорше за все асоціюватиметься із «офірна вівця». На жаль.