Сьогодні у Карпатах назріває катастрофа – економічна і соціальна. Як людина, що працює в деревообробній галузі понад 30 років і постійно проживає на території високогірного району, можу стверджувати – ситуація критична.

Останні десять років деревообробники були змушені купувати необроблену деревину на аукціонах, порядок проведення яких затвердило Держлісагенство України. Публічні торги – нормальна практика в багатьох сферах, але аукціон не може бути єдиним джерелом поставки сировини підприємствам.

Чи буде у підприємства сировина, у працівників зарплати, а у держави податки? Все вирішує лотерея під назвою аукціон.

Однак жодна програма розвитку підприємства не може формуватись на основі щоквартальної лотереї з багатьма невідомими. Для залучення інвестицій необхідні довготермінові угоди на постачання сировини та збут готової продукції. Аукціон позбавляє підприємства можливості укласти елементарну річну угоду на поставку своєї продукції та не сприяє укладенню довготривалих трудових договорів з своїми працівниками.

Відсутність гарантій на отримання сировини є причиною сьогоднішнього плачевного стану галузі. 86% деревообробних підприємств України спеціалізуються на елементарній порізці круглого лісу та експорті пиломатеріалів, 14% освоїли поглиблену та глибоку переробку, в т.ч. виготовлення меблів.

За 10 років карпатські деревообробники пристосувалися до аукціонів, як могли. Та віднедавна у колах підприємців з’явилася інформація про запровадження електронних торгів. Ліс, що споконвіків годував гуцулів, ризикує в повному об’ємі опинитися на електронному аукціоні – де, як гарячі пиріжки, його розкуплять анонімні компанії, в тому числі зовсім непричетні до деревообробної галузі, не заплативши при цьому жодної копійки в місцевий бюджет того району, де він ріс.

Можна лише уявити, як запрацює ця схема в умовах низького технічного рівня підприємств, неконтрольованого правового поля України і з врахуванням корупційної складової.

Очевидно, електронний аукціон дозволить підняти ціну на ліс. Кому це вигідно? Передусім продавцям деревини, держлісгоспам та біржі, яка проводить торги. Так за одну торгову сесію на якій продається деревина на один квартал біржа отримує від покупців винагороду в розмірі 0,5% від вартості проданої деревини , що складає близько 400-700 тис.грн.

При цьому біржа жодним чином не перевіряє, чи є покупці деревообробниками, чи перекупниками, які повезуть ліс до Китаю, Румунії чи Туреччини.

Парадокс, але нікого не цікавить, яка продукція буде вироблена з придбаної на аукціоні деревини, скільки при цьому буде задіяно працівників, скільки сплачено податків. У підсумку виходить, що на аукціоні добросовісні платники податків, які сплачують 100 і більше гривень з одного кубометра деревини, змушені конкурувати з тими хто платить 5-20 гривень податків з 1 м3.

Від такого аукціону не виграє ніхто – ані чесні гравці, ні держава. Втрати бюджету при цьому будуть значно більшими ніж додаткові надходження від зростання цін на аукціоні. При зростанні ціни на аукціоні на 300 гривень в бюджет додатково попаде в кращому випадку податок на прибуток з цих 300 гривень, що складе 54 гривні. Для реального наповнення бюджету є інший шлях – збільшення попневої плати яка на сьогодні складає від 3 до 95 гривень за кубометр ,залежно від сортименту та сплачується держлісгоспами безпосередньо в бюджет. При цьому збільшення попневої плати на 54 грн буде означати ріст ціни на деревину на 65 грн а не 300 грн. 

Якщо держава не захистить деревообробні підприємства в гірських районах Карпат, соціальна катастрофа – неминуча. Робота на цих виробництвах – часто єдина можливість для виживання.

Цю проблему давно вирішили сусіди. До прикладу в Польщі 70-80% деревини продається за прямими договорами деревообробникам і тільки 20- 30% на аукціонах.

Асоціація деревообробних та лісозаготівельних підприємств Західної України, пропонує :

• Вирішити питання про забезпечення суб’єктів підприємницької діяльності деревообробної галузі сировиною по прямих довготермінових угодами терміном 1-3роки в розмірі не менше 80% від потреби на основі прозорого механізму конкурсних процедур , основними критеріями якого є сума сплачених податків та єдиного соціального внеску з одного кубометра придбаної та переробленої деревини та чисельність працюючих
• Провести такі конкурси під керівництвом органів місцевого самоврядування тих районів, де зосереджені лісозаготівлі та деревообробка.
• Ввести механізм контролю за дотриманням деревообробниками та держлісгоспами взятих на себе зобов’язань на таких конкурсах.

Для органів місцевої влади такий підхід дасть можливість реально планувати дохідну частину бюджету, зменшити безробіття та стимулювати інвестиційну привабливість регіонів.

Якщо держава не стане на захист деревообробників, гуцули захистять себе самі. Так на сесії Верховинської районної ради було прийнято рішення , що у випадку не забезпечення деревиною місцевих переробників районна рада прийме рішення про обмеження вивозу деревини за межі району. Та все ж, краще запобігати економічному лиху цивілізованим, європейським шляхом.