Один відомийфілософ зазначив свого часу, що якщотеорія не відповідає практиці, то тимгірше для практики.

Українській урядрозвинув дану тезу, довівши її доекономічно-практичного втілення, що нетак давно засвідчив наш шановнийукраїнський прем’єр.

Зокрема, під час відвідинЗапорізького автомобілебудівногозаводу, він почав розповідати робітникампро те, що середня зарплатня в Україністановить 3,5 тис. гривень, чим викликавсміх. Запитавши про причини веселощів,він одержав відповідь відробітника, що його зарплатня 1,5 тис.Гривень.

Досконала урядоватеорія увійшла у смислове зіткнення ізогидною практикою, але як завждиперемогла. Зокрема, одержавши нові дані,прем’єр зробив геніальний висновок.Якщо робітник одержує менше, ніж повинен,то він працює неповний день. І щоб тамробітники не казали у відповідь, висновкизалишилися незмінними. Неповний день– і все!

Це не перший епізод«Хрестового походу проти реальності»,який із максимальним напруженнямресурсів веде український уряд.

Зокрема, прем’єр щировважає, що:

-          За2,5 роки ціни в Україні виросли лише на10 %.

-          Щовлада за останні 2 роки стала більшвідкритою;

-          Щов Україні відновлена соціальнасправедливість;

-          Щоу українців гарна зарплатня, щовона вжетака, як у європейців;

-          Щовони багатіють на очах;

-          Щов країні – стабільнафінансово-економічна ситуація;

-          Щоскоро наша держава сама себе забезпечуватимегазом;

-          Щоскоро смертність перевищуватименароджуваність;

-          Щоза цей період темпи євроінтеграціїУкраїни зросли;

-          Щона українських підприємствах конкурентназарплатня;

-          Щоставки по депозитам в Україні занадтовисокі;

-          Щонайважливіша проблема українськогосела – відсутністькультури;

-          Щоукраїнці забагато відпочивають;

-          Щов низькій якості м'ясо-молочної продукціївинувате населення, яке її виробляє на80%;

-          Щореально продавати кв. м. житла по 5,5 тис.гривень;

-         Зрештою,що раніше вУкраїні викорінюваласяросійська, що сам віндобре знає українську мову, щоукраїнці йому вірять;

Все це – елементидовершеної картини світу, у якій вирішеноусі питання. Зарплати вже досягнулистелі, пробили її та зростають далі.Українці не знають куди дівати гроші, защо безмежно вдячні своїм дорогимправителям. Що село не припиняє розвитку,що українські поклади газу скороперетворять нас на новий Кувейт. Щобагаті українці, натішившись від своїхстатків, зосередилися на проблемінароджуваності, оскільки знають, щоскоро одержать майже дармові квартири.Що економічний розвиток вже вивівУкраїну у перші ряди світу. Що Європапросто благає Україну інтегруватися усвої ряди. Що демократія та численнісвободи в Україні процвітають і т. д.

А коли ця надійна,залізобетонна картина світу вступає унерівну боротьбу, бій із реальністю, тоодразу знаходить цілий арсенал зброїдля самозахисту.

Зокрема, усі ті, хто непогоджуються із урядовою теорією займаютьсядемагогією, що вони – примітивніпопулісти, що їм допомагаєсуцільний негатив на телебаченні.

Всі ці засоби дозволяютьякщо не перемогти реальність, то,принаймні, заявити усім оточуючим ісобі, що дійсності завдано рішучоїпоразки.

Проте,незважаючи наусі зусилля, реальність продовжуєборотьбу та не зважає на усі зусилля.Підступно підбурюючи громадян, вкладаючиїм у голови незручні думки, вона неприпиняє воювати з ідеальною урядовоюкартиною світу, не дозволяючи «покращенню»стати всеохоплюючим та незворотнім.

Папери – проти людей,графіки – проти світу, що даний нам увідчуттях, статистика - проти реалій,слова проти дій…

Здається, що дійсністьвсе ж має перемогти.

Але українські урядовціне здаються, і вірять, що РЕАЛЬНІСТЬВСЕ-ТАКИ БУДЕ ПЕРЕМОЖЕНА.

Петр ОЛЕЩУК