Стаття 58 Конституції України зазначає, що «закони і інші нормативно – правові акти не мають зворотної дії у часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують, чи скасовують відповідальність особи».З цього однозначно виходить, що, коли після скоєння правопорушення відповідальність за нього пом’якшена, чи скасована, застосовується новий закон. Такий закон має зворотну дію.

Таке ж і передбачає Кримінальний кодекс України, де є окрема стаття щодо цього:

«Стаття 5. Зворотна дія закону про кримінальну відповідальність у часі

1. Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує злочинність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість».

І, якщо ст.10 Перехідних положень нового КПК повністю відповідає положенню Конституції України і нормі КК України, де зазначено, що: «Кримінальні справи, які на день набрання чинності цим Кодексом не направлені до суду з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розслідуються, надсилаються до суду та розглядаються судами першої, апеляційної, касаційної інстанцій і Верховним Судом України згідно з положеннями цього Кодексу», то слідуюча, 11 стаття цих Перехідних положень є прямо антиконституційною.

«Кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом».

Не відповідають Основному Закону України і положення, виписанні в ст..ст. 12, 13, 14, 15, 16 Перехідних положень нового УПК.

А ось ст.17 яка зазначає, що «особи, які на день набрання чинності цим Кодексом беруть участь у кримінальному провадженні в якості захисників і не мають статусу адвоката, продовжують здійснювати повноваження захисника в такому кримінальному провадженні під час досудового розслідування, а також судового провадження у судах першої, апеляційної, касаційної інстанцій та Верховному Суді України» виписана в конституційному полі, оскільки в новому УПК участь захисників обмежена тільки одним колом – адвокатом. А таке, зовсім не покращує становище підсудних.

VALERY KHVOSTOV