Отже,розгляд скандального законопроекту,яким передбачалося впровадження 15%податку на продаж валюти, відкладено.Офіційна версія, озвучена діючим покище спікером В. Литивином, полягає у тому,що є суттєві зауваження щодо законопроектуз боку науково-експертного управління.

Проте вона не маєособливо вводити в оману, оскільки донедавніх пір це нікого особливо незупиняло. Зокрема, відомий закон КіКопро регіональні мови було ухвалено незважаючи на розгромні реляціїнауково-експертного управління. Булоухвалено, оскільки тоді надійшлавідповідна вказівка з президентськоїканцелярії, якої, очевидно, тепер небуло. Немає вказівки – немає і закону.

Тому виникає питання,навіщо тоді було бентежити громадськістьподібними ініціативами, абсурдністьяких є очевидною для всіх громадян, щонаділені розумом.

Ясно, що впровадженнязаконопроекту про 15% в життя перетворилоби всю країну на величезний чорний риноквалюти, та загнало би державу у каміннийекономічний вік.

Але ініціативи вносяться.І хоча вони згодом відкликаються, усуспільній свідомості залишаютьсясліди, які не минуть без будь-якихнаслідків. Як у відомому анекдоті, уякому ложки знайшлися, але осад лишився.

Нашому суспільствурегулярно роблять щеплення абсурду,які привчають нас сприймати найбезглуздішіполітичні рішення як норму.

Спочатку окремівисокопосадовці протягували своїхнащадків на високі пости. Згодом вонивключали своїх родичів до виборчихсписків. Тепер, коли суспільство доцього звикло, передачу постів у спадокперетворили ледь не на кодифікованийпринцип, закріплений у неофіційнійдержавній конституції.

І от уже посада заступникаголови Нафтогазу передається у спадок відстаршого брата до молодшого. Такимчином, передача посад у спадок закріплюєтьсяофіційно, а сама посада перетворюєтьсяна спадкові бенефіції, тобто стабільнеджерело доходу для певної родини. І це,за великим рахунком, нікого не бентежитьабо турбує. Це ВЖЕ норма, яка булапідготовлена довготривалими щепленнями.В кінцевому рахунку виявиться, що і постпрезидента також краще зробити спадковим.

Така сама ситуація ізпродажем валюти. Ясно, що державадоведена «покращувачами» допрірви. Ясно, що у них єдиний шлях –пошук порівняно чесного способу відборугрошей (саме валюти – «справжніхгрошей», а не місцевих чатлів!) у населення.Ясно, що до цього питання ще будутьповертатися неодноразово. Головне, щогромадськість вже до цього привчили,прозондували її думку, визначилися ізтими шляхами, як це можна подати ненастільки зловісно та абсурдно.

Якщо двадцять разівповторити якийсь абсурд, роблячи вигляд,що так і має бути, то цей абсурд поступовопочинає сприйматися як норма, як дещотаке, що розуміється саме собою.

Нас привчили до того,що закони мають бути безглуздими тагроміздкими, просто непридатними довтілення та нормального виконання. Щодержавні посади успадковуються, адержавна влада – приватна власністьобмеженого числа родин. Що вибори – ценеодмінно фальсифікації та підробкидокументів. Що партії – це ЗАТ, якіпокликані заробляти продажем місць увиборчих списках. Що будь-який суб’єктможе займати будь-яку посаду, не вміючині читати, ні писати. Що суд – орган, щопокликаний надавати юридичних формулюваньчиїсь особистій волі. Що всі фінансовіініціативи держави неодмінно спрямовуютьсяна експропріацію бодай чогось у їїгромадян.

Ми – країна шизофренічноїмаячні, що стала реальністю. І весь цейабсурд інтегрувався у нашу повсякденністьпоступово, поетапно, але все ж стававневід’ємним її елементом. За допомогою(у тому числі) і таких щеплень.

Але боротися протитаких щеплень все ж можна. І рецепт тутдосить простий. Абсурд слід називатиабсурдом, а безглузде – безглуздим.Рішення не може бути більш або меншшизофренічним, воно або має ознакипсихічних відділень, або розумне. Колинам через деякий час будуть розказувати,що 15 % податку на продаж валюти – це,звісно, дурня, а от 5-6% - це дуже корисно,то подібні думки мають відкидатисяусіма, адже абсурд не має відсотковоговимірювання.

Не можна бути трохикорупціонером, демонструвати помірніпрояви непотизму та трохи кумівства,порівняно чесно красти або у розумнихмежах нищити. Корупція – це корупція,крадіжка – це крадіжка, кумівство – цекумівство, підкуп виборців – це підкупвиборців, а державний абсурд – цедержавний абсурд. За будь-яких обставин.

Петр ОЛЕЩУК